Зі службового житла не можна виселити, якщо після звільнення пройшло 3 роки

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 січня 2015 розглянув справу № 6-2913цс15 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м Полтави про виселення з службового приміщення.

При розгляді була висловлена правова позиція про терміни давності при розгляді житлових спорів.

ЖК УРСР не містить окремих положень про строки позовної давності, однак, як передбачено статтею 62 цього Кодексу, при розгляді спорів, що випливають з договору найму житлового приміщення, суд застосовує норми цивільного законодавства. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦКправила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі статтею 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Аналогічна правова норма містилася і в статті 71 ЦК Української РСР.

Таким чином, оскільки право на звернення до суду з зазначеним позовом у позивача виникло після звільнення відповідача з роботи - з 1 жовтня 2002 року, то трирічний термін позовної давності закінчився 1 жовтня 2005 року.

Суд касаційної інстанції на зазначені положення закону належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що норми ГК про позовну давність не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому Суд нагадав, що апеляційний суд не застосовує позовну давність ( правова позиція у справі № 6-780цс15 ).

Всі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM , створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ або придбайте VERDICTUM .