Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі про надання земельної ділянки

Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі про надання земельної ділянки.

В липні  2014 року Шутовський Д.О. звернувсь до суду з адміністративним позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області щодо не розгляду у встановленому законному порядку клопотання Шутковського Д.О. про надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у межах села Щасливе; зобов’язати Щасливську сільську раду внести на засідання найближчої сесії Щасливської сільської ради та розглянути клопотання Шутковського Д.О. про надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у порядку та строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та надати вмотивоване рішення за результатами розгляду вказаного клопотання; стягнути з Щасливської сільської ради Бориспільського району на користь Шутковського Д.О. сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 73 грн. 08 коп.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що полягає у не розгляду на пленарному засіданні Щасливської сільської ради його клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням апеляційного суду Шутовський Д.О. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2016 року касаційну скаргу Шутовського Д.О. задоволено.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року скасовано, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 02 жовтня 2014 року залишено в силі.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до п. б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України  громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.     

Згідно абз.1-2 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в статті 118 ЗК України. Їхня бездіяльність не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

Таким чином колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції щодо порушення відповідачем встановленого п. 34 ст. Закону України №280/97-ВР порядку розгляду клопотання позивача про передачу йому у власність земельної ділянки.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення.

Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону.

 Ухвала