Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
24 листопада 2014 року Воловода Т.Є. звернулася до суду з позовом де просила визнати недійсним Договір про відчуження автомобіля марки «MERCEDES BENZ SPRINTER», 2000 року випуску, державний номерний знак АІ 14 97 СТ, номер кузова WDB9036131R189601, за яким Воловода В.М. продав Морозу А.Є. вказаний автомобіль, а також поділити спільне майно подружжя набуте за час шлюбу з відповідачем Воловодою В.М., виділивши їй шляхом визнання за нею права власності на ½ частину зазначеного автомобіля.
На обгрунтування вказаних вимог посилається на те, що вона з відповідачем Воловодою В.М. перебувала в зареєстрованому шлюбі з 08.08.2009 року по 26.02.2013 року в період якого придбано спірний автомобіль.
Після розірвання шлюбу 07.08.2013 року транспортний засіб перереєстрований відповідачем Воловодою В.М. за довідкою-розрахункои на відповідача Морозова А.Є. без її згоди, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року позов Воловоди Т.Є. задоволено частково.
Визнано за Воловодою Т.Є. право власності на ½ частини автомобіля марки «MERCEDES BENZ SPRINTER», 2000 року випуску, державний номерний знак АІ 14 97 СТ.
В іншій частині позову відмовлено.
На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що спірний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя і Воловода В.М. не довів факт належності транспортного засобу йому особисто.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Воловода В.М. та Морозов А.Є. звернулись до суду з апеляційними скаргами, де просять скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року та ухвалити нове про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на його незаконність.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2016 року апеляційні скарги Воловоди В.М. та Морозова А.Є. відхилено.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року залишено без змін.
При цьому суд виходив з того, що правовий механізм врегулювання спору між сторонами ґрунтується на положеннях ст.388 ЦК України, п.22 постанови №5 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року, правовій позиції, викладений в постанові №6-67цс15 ВСУ від 13.05.2015 року.
Суд першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права зокрема, ст.60, 70 СК України, ст.368,372,392 ЦК України, ст.10,11,58,60,88,212-215 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі. Також надав доказам відповідну оцінку згідно положень ст.212 ЦПК України.
_03_03.png)
