Верховний Суд України дійшов висновку про звільнення судді

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

1 грудня 2015 року м.Київ №800/106/15

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Кривенди О.В.,

Суддів: Волкова О.Ф., Гріціва М.І., Коротких О.А., Маринченко В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 12 до Верховної Ради про визнання протиправною та нечинною постанови ВР від 5.03.2015 №250-VIIІ «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді безстроковоОсоби 12»,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Особа 12 звернувся до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправною та нечинною постанову №250-VІІІ.

На обгрунтування позову Особа 12 зазначив, що постанова №250-VІІІ, якою визнано такою, що втратила чинність, постанову ВР «Про обрання суддів» від 7.06.2012 №4919-VI в частині обрання його (Особа 12) на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково, є незаконною, оскільки таке звільнення з посади судді, обраного безстроково, не передбачено Конституцією та законами. Послався позивач і на рішення ВАС від 11.12.2012 (справа №9991/1139/12), яким встановлено, що постанова №4919-VI в частині обрання Особи 12 на посаду судді безстроково прийнята Верховною Радою відповідно до вимог Конституції та законів. Крім того, зазначив про те, що не був повідомлений належним чином про пленарне засідання ВР, на якому приймалось рішення щодо ухвалення оскаржуваної постанови, тому був позбавлений можливості бути присутнім при прийнятті рішення, надавати пояснення та висловлювати заперечення.

ВАС постановою від 26.05.2015 позов задовольнив частково: визнав незаконною постанову №250-VІІІ, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що процедура призначення, звільнення та переведення судді встановлена Конституцією, законом «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР, законом «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Регламентом Верховної Ради, затвердженим законом від 10.02.2010 №1861-VI. Порядок розгляду питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлений законом №2453-VI та регламентом ВР (ч.1 ст.111 закону №2453-VI). Проте постановою №250-VІІІ позивача фактично звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області без будь-якого подання Вищої ради юстиції, тобто Верховною Радою не був дотриманий порядок звільнення судді з посади, визначений ст.126 Конституції. Також суд зазначив, що постанова №4919-VI не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії, спрямованим на реалізацію парламентом своїх повноважень щодо обрання посадових осіб, і ця постанова була виконана. Приймаючи постанову №250-VІІІ, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та прийняв оскаржувану постанову у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами. Взяв суд до уваги і чинну постанову ВАС від 11.12.2012, якою встановлено, що постанова №4919-VI в частині обрання Особи 12на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково прийнята Верховною Радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами. Суд також погодився з доводами позивача про порушення його права на безпосередню участь у процесі прийняття рішення, надання пояснень та доказів на підтвердження певних обставин.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ВР звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства. На думку відповідача, позовОсоби 12 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вирішення питань, про які йдеться у цьому позові, є компетенцією Конституційного Суду. За змістом заяви відповідач просить скасувати постанову ВАС від 26.05.2015 та закрити провадження у справі.

У судовому засіданні представник ВР Селіванов А.О. підтримав подану відповідачем заяву та навів доводи на її обгрунтування.

Народний депутат Тарута С.О. та директор Харківської правозахисної групи Захаров Є.Ю. у своїх поясненнях стверджували, що постанова №250-VІІІ прийнята Верховною Радою в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами, у зв’язку з чим підстав визнавати її незаконною немає.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Лутковська В.В. підкреслила, що призначення та звільнення суддів має відбуватися відповідно до вимог Конституції та законів. Уважає, що ВС має дати оцінку наведеним у заяві про перегляд доводам та постановити законне і обгрунтоване судове рішення.

Заслухавши пояснення зазначених осіб, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.18 КАС Вищому адміністративному суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВР. Особливості провадження у таких справах встановлені у статті 1711 КАС, згідно з ч.1 якої правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов ВР.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 27.03.2002 №7-рп/2002 (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад), до повноважень Конституційного Суду належить вирішення питань виключно щодо відповідності Конституції актів Верховної Ради, Президента про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад, а не щодо їх законності.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні КС від 7.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), згідно з якою здійснення судочинства Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції щодо актів Президента та Верховної Ради з питань призначення чи звільнення посадових осіб означає розгляд справ щодо конституційності зазначених актів у формі конституційного судочинства, а щодо їх законності — судами загальної юрисдикції у формі відповідного судочинства (ч.3 ст.124 Конституції). Підсудність справ такої категорії та особливості процедури їх розгляду судами загальної юрисдикції відповідного рівня підлягають визначенню процесуальним законом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком ВАС про те, що позовна заява Особи 12 має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

У справі, що розглядається, суд установив, що постановою №4919-VI Особу 12 обрано безстроково на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області. 5.03.2015 ВР прийняла постанову №250-VІІІ, якою визнано такою, що втратила чинність, постанову №4919-VI в частині обрання позивача на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково як таку, що прийнята в цій частині з порушенням вимог Конституції. Суд дійшов висновку, що, прийнявши постанову №250-VІІІ, ВР фактично звільнила позивача з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області без законних на те підстав.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС, погоджуючись з таким висновком ВАС, виходить із такого.

Процедура призначення, звільнення та переведення судді встановлена Конституцією, законом №2453-VI, законом №22/98-ВР, регламентом ВР.

Відповідно до ч.5 ст.126 Конституції суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Відповідно до вимог ст.52 закону №2453-VI судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді до досягнення ним 65 років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього закону. Загальні умови звільнення судді з посади передбачені ст.100 закону №2453-VI, згідно з якою суддя звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених ч.5 ст.126 Конституції, за поданням ВРЮ.

У ст.131 Конституції зазначено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад (п.1 ч.1 цієї статті).

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що ч.5 ст.126 Конституції та гл.1 закону №2453-VI передбачено виключний перелік підстав звільнення з посади судді, а ст.131 Конституції та законом №22/98-ВР визначено орган, відповідальний за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, до повноважень якого, зокрема, належить внесення подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав.

Як установив суд та вбачається з матеріалів справи, постанова №250-VІІІ приймалася без жодного подання ВРЮ та дотримання порядку звільнення судді.

Крім того, судом було досліджено і постанову ВАС від 11.12.2012, згідно з якою постанова №4919-VI в частині обрання Особи 12 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково прийнята Верховною Радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що ВАС розглянув справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постановленого у справі рішення немає.

Керуючись ч.6 ст.1711, стст.241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

П О С Т:

У задоволенні заяви ВР відмовити.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.