Узагальнення судової практики Бориспільського міськрайонного суду Київської області щодо застосування судом законодавства, що регулює захист прав споживачів, у справах про визнання кредитних договорів недійсними

На виконання листа Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2016 року №07-13/6/2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення судової практики у справах щодо застосування судом законодавства, що регулює захист прав споживачів у справах про визнання кредитних договорів недійсними за період 2013 – 2015 років.  

Розгляд судами справ про захист прав споживачів, має певну специфіку яка полягає в тому, що правовідносини, які виникають у сфері діяльності споживача регулюються не тільки Законом України «Про захист прав споживачів», Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про банки і банківську діяльність»,  Постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та Кредитним договором, який укладений між позивачем та відповідачем.

Наявність значної кількості законів і підзаконних актів, підтверджує те, що відносини, які регулюються не обмежені діями самого Закону «Про захист прав споживачів», а також і іншими нормативно-правовими актами.

У судовій практиці, судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області найбільше застосовують Закон України «Про захист прав споживачів» та Цивільний кодекс України. Про те це не означає, що є зайвим враховувати інші нормативні та під нормативні акти. Якщо проаналізувати Закон «Про захист прав споживачів» то у багатьох випадках він містить посилання на інші нормативно правові акти. Стаття 2 зазначеного закону встановлює що законодавство про захист прав споживачів складається як із Закону, Цивільного, Господарського кодексів України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів. У Законі також вказується на пріоритет міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що свідчить що певні правовідносини у сфері захисту прав споживачів можуть регулюватись і міжнародними договорами і угодами, як резолюція Генеральної Асамблеї ООН 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», положень міжнародних угод Світової Організації Торгівлі, учасником якої є Україна.

Суб’єктом цивільно-правових відносин є громадянин – споживач і він виступає позивачем у категорії справ по яких Застосовується Закон України «Про захист прав споживачів». У ст.1 зазначеного закону визначено що, споживач – фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію (товари, роботи, послуги) для особистих (власних)побутових потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов’язків найманого працівника;

Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Розмежування сфери правовідносин, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та сферою застосування інших нормативно-правових актів, може мати місце за суб’єктом правовідносин, його намірами та відповідачем, який забезпечує виконання намірів споживача.

У Законі України «Про захист прав споживачів» визначено суть термінів, що вживаються в ньому і дають можливість визначитись зі сферою застосування зазначеного Закону, інших Законів та інших нормативно-правових актів.

За період 2015 року на розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області не перебувало справ з застосування законодавства, щодо захисту прав споживачів у справах про визнання кредитних договорів недійсними.

За період 2014 року на розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебувала 1 справ з застосування законодавства, щодо захисту прав споживачів у справах про визнання кредитних договорів недійсними. Дана справа була розглянута з ухваленням рішення, в позовних вимогах було відмовлено. Також було подано апеляційну скаргу у даній справі, однак суд апеляційної інстанції залишив рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області без змін.

За період 2013 року на розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебувало – 2 справ з застосування законодавства, щодо захисту прав споживачів у справах про визнання кредитних договорів недійсними. Дані справи були розглянуті, з ухваленням рішення одна справа, в позовних вимогах було відмовлено в 2 справах. Також було подано апеляційну скаргу в одній справі, однак суд апеляційної інстанції залишив рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області без змін.

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернувся П.-ін О.Г. з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, мотивуючи та обґрунтовуючи який зазначив, що між ним та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 500920494  від 7 листопада 2013 року. Він вважає, що кредитний договір оформлено з порушенням норм чинного законодавства України, а саме згідно ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. А також, згідно п.2.1 Постанови Правління НБУ від 10 травня 2007 року  №168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» Банки зобов’язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, а згідно п.2.4. Постанови Банки зобов’язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Таким чином ПАТ «Альфа-Банк» зобов’язаний був надати йому попередню вичерпну інформацію щодо умов кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту до моменту отримання кредиту. Банк зобов’язаний (п.2.4. Постанови) отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення останнього з умовами кредитування до укладення кредитного договору. Банк такого письмового підтвердження не надав.  Банк не надав йому детальної інформації щодо умов кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту та порушив ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», п.2.1 Постанови Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168. Згідно звернення від 29 вересня 2013 року він звернувся до Банку з проханням про реструктуризації споживчого кредиту від 16 вересня 2011 року за № 500227504, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».  Внаслідок розгляду звернення про реструктуризацію відповідач уклав з ним оспорюваний Кредитний договір від 07 листопада 2014 року за № 500920494, що є порушенням ч.12 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».  Крім того, шрифт тексту Кредитного договору надзвичайно дрібний, що ускладнює прочитання його тексту, що суперечить ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач в Кредитному договорі вказує додаткові збори, платежі які має здійснювати Позивач на користь Відповідача, які не являються послугою (у розумінні п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»), а саме: п.2.8.1. Кредитного договору - позивач має сплачувати відповідачу «комісійну винагороду за управління кредитом»; п.2.8.5. Договору - позивач має сплачувати відповідачу «комісійну винагороду за надання кредиту».

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від10 жовтня 2014 року у задоволенні позову П.-на О.Г. до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що в судовому засіданні не було встановлено жодного з порушень закону з боку відповідача при укладенні оспорюваного кредитного договору, на які вказує позивач в позові, оскільки, позивачем не надано на підтвердження цього будь-яких доказів, навпаки письмові докази підтверджують повну обізнаність позивача при вчиненні ним всіх дій, пов’язаних з отриманням та подальшою виплатою своїх кредитних зобов’язань з всіма видами виплат. Під час судового засідання представник позивача не надав доказів які б вказували, що між сторонами не досягнуто згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились на його думку або щодо його розірвання. Оскаржуваний договір укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, має обов’язкову силу для самих сторін. 

Не погоджуючись з таким рішенням П.-на О.Г. 21 жовтня 2014 року подав апеляційну скаргу, вважав що рішення Бориспільського міськрайонного суду винесено з порушеннями норм матеріального та процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2014 року в апеляційній скарзі П.-на О.Г. відмовлено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції було законним та обґрунтованим в порядку ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування чи зміни не було.

17 квітня 2013 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява С.-ко А.Ю., до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, який вчинено під впливом тяжкої обставини.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2013 року  позовну заяву позивача вважити неподаною та повернуто позивачу.

При цьому суд виходив з того, що після вивчення позовної заяви вона не відповідала вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: на викладені в позовній заяві обставини не зазначені докази щодо тяжкої хвороби матері позивача; на викладені в позовній заяві обставини не зазначені докази щодо заборгованостей, які виникли у позивача, і що змусило її звернутись до відповідача за  кредитом; на викладені в позові обставини не зазначені докази в частині фальсифікації кредитних договорів, тобто не викладені обставини в цій частині, що ця обставина стосується заявленого позову про визнання недійсним кредитного договору, який вчинено під впливом тяжкої обставини.

Крім того не викладені в позовній заяві обставини та не зазначені докази щодо обґрунтування позовних вимог відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», а не спеціальне законодавство в системі кредитування, оскільки з доданих до позовної заяви документів, вбачається, що між сторонами  було укладено кредитний договір, в зв’язку з чим між сторонами вбачається кредитні правовідносини.

Ухвалою від 18 квітня 2013 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк три дні з дня отримання позивачем копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Копію даної ухвали разом з листом про роз’яснення ст. 119-120 Цивільного процесуального кодексу України  позивач отримав 03.05.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

7 травня 2013 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, вивченням якої було встановлено, що заяву від 7  травня 2013 року оформлено без додержання вимог ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, тобто не оформлено у виді позовної заяви, яка повинна відповідати вимогам вказаної  статті.  

Таким чином позивачем не виконані вимоги визначені в ухвалі суду від 18 квітня 2013 року, в зв’язку з чим позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу.

В лютому 2013 року С.-ко О.М. звернулась до суду з позовом до кредитної спілки «Реал Кредит» про визнання кредитного договору недійсним, який обґрунтовувала тим, що 12 вересня 2007 року вона уклала з відповідачем кредитний договір №534/06-1. За цим договором КС «Реал Кредит» надав позивачу кредит у розмірі 25000 гривень. С.-ко О.М. зобов’язалась щомісячно до 12 вересня 2009 року повертати кредит по частинам та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 0,1918% за день від залишкової суми кредиту. У разі неналежного виконання цих грошових зобов’язань позивач зобов’язалась сплатити пеню у розмірі 1% від суми неповернутого кредиту за кожен день прострочення та штраф у розмірі 30% від суми неповернутого кредиту та нарахованих процентів. У зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань КС «Реал Кредит» мав право розірвати договір, в такому випадку С.-ко О.М. зобов’язалась сплатити штраф у розмірі 50% від суми кредиту. У разі нецільового використання кредиту вона зобов’язалась сплатити штраф у розмірі 25% від суми нецільового використання кредиту. Такі умови є несправедливими. Відповідач ввів позивача в оману, тому кредитний договір укладений з використанням нечесної підприємницької діяльності. На підставі цих обставин С.-ко О.М. просила визнати недійсним кредитний договір.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2013 року в задоволенні позову С.-ко О.М. відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що С.-ко О.М. не надала жодного доказу на підтвердження того, що наслідком кредитного договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача. Тому не доведено, що умови кредитного договору є несправедливими.

Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що КС «Реал-Кредит» ввела С.-ко О.М. в оману та уклала з нею кредитний договір з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з таким рішенням С.-ко О.М. 11 квітня 2013 року подала апеляційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2013 року апеляційну скаргу С.-ко О.М. відхилено.

При цьому суд виходив з того, що судом першої інстанції повно та всебічно з’ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права,  підстави для його скасування відсутні.

При розгляді зазначених спорів у суддів Бориспільського міськрайонного суду не виникало проблемних та спірних питань щодо їх вирішення.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що розглядаючи справи даної категорії судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області дотримуються вимог матеріального та процесуального законодавства, ретельно вивчають матеріали справ, всебічно, повно і об’єктивно досліджують обставини справи, ухвалюючи кінцеве рішення у справі, про що свідчить відсутність скасованих рішень в даній категорії справ за період 2013-2015 року.

Стосовно пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики з цієї категорії справ, слід зазначити, що при розгляді справ та ухвалені рішень суддям потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Верховного та Вищого Спеціалізованого Суду, практики Європейського суду з прав людини та обговорювати причини скасування судових рішень судами вищої інстанції.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Дані

щодо розгляду місцевими загальними судами спорів про захист прав споживачів

 у справах про визнання кредитних договорів недійсними