Узагальнення судової практики розгляду суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області справ щодо приватизації державного житлового фонду та гуртожитків

Узагальнення судової практики

розгляду суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області

 справ щодо приватизації державного житлового фонду та гуртожитків

На виконання листа Апеляційного суду Київської області від 10 березня 2016 року №07-13/8/2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення судової практики у справах щодо приватизації державного житлового фонду та гуртожитків за період 2013 – 2015 років. 

Приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше  наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів,  сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь  громадян України.

За даний період часу суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області було розглянуто 4 справи про скасування рішення приватизації та права власності на житло, з них 3 позови задоволено, в одному – відмовлено.

Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Джерелами правового регулювання питань забезпечення реалізації права щодо приватизації державного житлового фонду та гуртожитків є:

-          Конституція України;

-          Житловий кодекс Української РСР (ЖК УРСР);

-          Цивільний кодекс України (ЦК);

-          Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК);

-          Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» № 500-17 від 04.09.2008 року;

-           Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 року.

Відповідно до статті 15 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства, суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області керуються тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб’єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа. Згідно з роз’ясненнями пункту 21 зазначеної постанови якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування суб’єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб’єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) як суб’єктом публічного права та суб’єктом приватного права, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства. У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника гуртожитку, тобто перебуває з мешканцем гуртожитку не у публічно-правових, а у приватноправових відносинах.

Тому справи за позовами: про визнання права на приватизацію житла у гуртожитку; про встановлення факту проживання в гуртожитку; про виселення з гуртожитку; про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у гуртожитку; про розірвання договору найму і стягнення заборгованості по квартплаті; про визнання договору найму недійсним розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Позивачами у цій категорії справ є власники гуртожитків та органи місцевого самоврядування. Відповідачами виступають мешканці гуртожитків.

Натомість справи за позовами про оскарження рішень і дій органів місцевого самоврядування щодо вирішення питання про надання дозволу на передання мешканцям гуртожитків житла у власність шляхом приватизації, оскарження визначення іншого порядку використання гуртожитків, в яких відсутній спір про право (наприклад, справи за позовами про оскарження рішень органів місцевого самоврядування про визначення порядку використання гуртожитку, який не передбачає його подальшої приватизації; справи за позовами про оскарження рішень органів приватизації щодо включення вартості гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає приватизації) у залежності від предмету спору можуть розглядатися як у порядку цивільного, так і у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають двоє і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. П. 2 ст. 8 цього Закону передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), серед них тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Тобто, приватизації підлягає квартира, мешканці якої є членами однієї сім'ї та обов’язково дали свою письмову згоду на її приватизацію. Згідно із вищезгаданим Законом до членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. При цьому, відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української РСР до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї. У разі, якщо зазначені особи розподілили особовий рахунок, кожен із них (разом із членами сім’ї) має право на приватизацію займаного житла. Щодо набуття статусу «комунальної квартири» в разі, коли кімнати квартири приватизовані, то такого визначення квартири чинним законодавством не передбачено.

Приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю. Варто зазначити, що мова йде не про родичів наймача, а членів його сім'ї, під якими розуміються лише громадяни, які постійно проживають (зареєстровані) у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на це житло. Наприклад, сім'я з 3 чоловік має право безкоштовно приватизувати 73 кв. м (21 × 3 +10). За решту (надлишкову) площа доведеться доплачувати. Доплата здійснюється цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а в разі їх відсутності - грошима. Сума доплати визначається множенням розміру надлишкової площі на вартість 1 кв. м. При цьому закон дозволяє оплатити її в розстрочку протягом 10 років за умови внесення первинного внеску в розмірі не менше 10% і надання органу приватизації письмового зобов'язання про погашення решти суми. А от якщо загальна площа квартири менше тієї, яку можна приватизувати безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м. Житлові приміщення в гуртожитках передаються у власність громадянам одночасно з передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

В вересні 2013 року позивачі К.-ий О. М., К.-ий В. М. звернулися до суду з позовом до К.-ої М. С., К.-ої Д. О., третя особа КП Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло № 589 від 23.11.2007 року виданого на квартиру, що знаходиться за адресою: Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка. Під час судового розгляду позивачем було збільшено позовні вимоги, в частині визнання недійсним розпорядження органу приватизації № 589 від 23.11.2007 року на підставі якого було видано оскаржуване свідоцтво про право власності на житло.

Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що 20 грудня 2005 року рішенням Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району №559 від 20.12.2005 року їхній матері – Г.-ко Т. М. в додаток до займаної приватизованої квартири в с. В.Олександрівка по вул. Гагаріна, як багатодітній матері з сім’єю у складі 8 чоловік, було надано трикімнатну квартиру в с. Чубинське по вул. Погребняка.

В ордері на квартиру були записані всі члени сім’ї, а саме: уповноважений власник – жінка, чоловік,  4 – сини, невістка, онука.

Позивачі вказують що з 12.01.2006 року зареєстрували своє місце проживання та постійно проживають в квартирі за адресою Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка, а тому мають право брати участь у її приватизації та отримання їхньої згоди на такі дії є обов’язковим.

Вважають, що відповідачем К.-ою М. С. при приватизації даної квартири на своє ім’я та ім’я дочки К.-ої Д.О. було порушено їхні права на приватизацію займаного житла та не дотримано встановленого порядку приватизації, а тому оскаржувані свідоцтво № 589 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року та розпорядження органу приватизації № 589 від 23 листопада 2007 року повинні бути визнані недійсними.

Крім того, позивачі стверджували,  що про порушення свого права вони  дізнались отримавши 26 березня 2013 року відповідь від Великоолександрівської сільської ради, про неможливість винесення рішення виконавчим комітетом сільської ради, щодо надання дозволу на приватизацію квартири, яка знаходиться  в с. Чубинське Бориспільського району  вул. Погребняка, у зв’язку з тим, що право власності на вищевказану квартиру вже зареєстровано на К.-лу Д. О. та К.-лу М. С.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року позовну заяву К.-го О.М., К.-го В.М. задоволено.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до абз. 1 ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках,  призначених  для  проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень  (підвалів,  сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно абз. 1 ст. 3 вказаного закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю.

Згідно з даним законом, приватизація державного житлового фонду згідно відбувається шляхом використання всіма громадянами України приватизаційних житлових чеків. (ст. 4).

Крім того, також зазначаємо що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за період 2013 – 2015 років, справ щодо реалізації житлових прав мешканців гуртожитку не перебувало.

У проведеному узагальненні встановлено, що за період 2013 – 2015 років суддями Бориспільського міськрайонного суду не застосовувалися положення Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

При розгляді зазначених спорів у суддів Бориспільського міськрайонного суду не виникало проблемних та спірних питань щодо їх вирішення.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що розглядаючи справи даної категорії судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області дотримуються вимог матеріального та процесуального законодавства, ретельно вивчають матеріали справ, всебічно, повно і об’єктивно досліджують обставини справи, ухвалюючи кінцеве рішення у справі.

Стосовно пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики з цієї категорії справ, слід зазначити, що при розгляді справ та ухвалені рішень суддям потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Верховного та Вищого Спеціалізованого Суду, практики Європейського суду з прав людини та обговорювати причини скасування судових рішень судами вищої інстанції.