Узагальнення судової практики розгляду Бориспільським міськрайонним судом Київської області скарг на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільних с

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

вул. Київський шлях, 72, м. Бориспіль, 08300 Тел./факс (04595) 6-76-19 E-mail:

Узагальнення судової практики розгляду

Бориспільським міськрайонним судом Київської області

скарг на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільних справах 

На виконання листа Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2016 року №07-13/10/2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення судової практики розгляду судом скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної служби під час виконання судових рішень у цивільних справах за 2015 рік.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області керуються положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України, законами України: «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року, «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

На підставі статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Враховуючи положення статті 383 ЦПК, суб’єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК – про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК – щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов’язків; статті 74 – 77 ЦПК – про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд;  глав 1, 2 розділу V ЦПК – щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

За період 2015 року в провадження Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло 289 справ даної категорії, з них: розглянуто – 281, це – 97,2% від загальної кількості справ, що перебували на розгляді, задоволено – 37 це 13,5% від загальної кількості справ що були розглянуті, відмовлено – 200, це – 71,8% від загальної кількості справ, що були розглянуті, без розгляду – 11, це 3,9% від загальної кількості справ що були розглянуті, повернуто – 9, це – 3,2% від загальної кількості справ що були розглянуті.

В січні 2015 року С.-ро Т.М. звернулась до суду з скаргою та обґрунтовує її тим, що у ВДВС Бориспільського МРУЮ перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2622, виданого 10 вересня 2003 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з О.-ча І.П. на користь С.-ро Т.М. аліментів на утримання дочки Вікторії в розмірі ? частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 4 вересня 2003 року до досягнення дитиною повноліття. О.-ич І.П. не виконує рішення суду. В ході виконавчого провадження був накладений арешт на автомобіль, причеп та земельну ділянку боржника. Однак тривалий час цей майно не вилучається та не реалізовується на публічних торгах. Ця обставина призводить до зростання розміру заборгованості за аліментами. Тому стягувач просить зобов’язати державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ здійснити заходи, спрямовані на вилучення та примусову реалізацію на публічних торгах арештованого майна боржника.

У судовому засіданні С.-ро Т.М. підтримує скаргу та просила суд задовольнити її.

Суб’єкти оскарження не заперечують проти задоволення скарги, оскільки в подальшому планується вилучення та примусова реалізація на прилюдних торгах арештованого майна боржника.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2015 року скаргу позивача було задоволено. При цьому суд виходив з того, що було встановлено, що в ході виконавчого провадження допущена затримка в примусовій реалізації арештованого майна боржника, що призвело до невиправданого затягування виконавчого провадження та виникнення заборгованості за аліментами у великому розмірі. Ці обставини свідчать про пряме порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому суд, прийшов до висновку, що з метою припинення цього порушення належить зобов’язати державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ вжити заходи, спрямовані на вилучення та примусову реалізацію на прилюдних торгах арештованого майна боржника.

25 листопада 2014 року від Я.-ак М.А. до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла скарга, з проханням: визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області стосовно проведення опису та арешту вбудованого магазину в житловому будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Робоча, 19, з метою виконання виконавчого листа № 2/359/3/2013, виданого 23.09.2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з Я.-ак М.А. та Л.-го В.В. на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 863 123,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 6 898 949,49 грн.

Скаргу обґрунтовано тим, що 09.10.2014 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державного виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/359/3/2013 про стягнення солідарно з Я.-ак М.А. та Л.-го В.В. на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 863 123,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 6 898 949,49 грн.

11 листопаду 2014 року державним виконавцем ВДВС Бориспільського МРУЮ описано та накладено арешт на належний Я.-ак М.А. вбудований магазин в житловому будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Робоча.

В акті опису і арешту майна зазначено, що описаний магазин буде переданий для реалізації не раніше 18 листопада 2014 року. Таким чином, звернення стягнення на магазин, який предметом іпотеки з метою примусового виконання рішення про стягнення з Я.-ак М.А. грошових коштів здійснюється не на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а на підставі рішення суду про стягнення коштів. Тому заявник вважає дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державного виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області неправомірними та направленими на позбавлення її власності.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 квітня 2015 року скаргу позивача було задоволено. При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду,  шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про  виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ч.2 п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 30 березня 2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо за судовим рішенням із відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку ст. 373 ЦПК суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV № «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.02.2012 року.

Скаржник О.-ко К.Ю. звернулася до суду зі скаргою, в якій вказала, що судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2013 року в цивільній справі №2-н/359/1112/2013 на її користь було стягнуто виплату заборгованості по заробітній платі з ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» в розмірі  23 707 грн.62 коп.

01 липня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження за вищевказаним судовим рішенням. На сьогодні забезпечення виконання зазначеного вище судового рішення знаходиться в провадженні державного. Станом на квітень 2015 року судове рішення не виконано.

Державним виконавцем протягом тривалого часу, з моменту відкриття виконавчого провадження пройшло біля одного року та дев’яти місяців, не вжито належних та своєчасних заходів в межах компетенції з метою забезпечення виконання судового рішення.

Таким чином, державним виконавцем при виконанні судового рішення не було дотримано 6-ти місячний строк здійснення виконавчого провадження, чим порушено ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2015 року в скарзі позивача було відмовлено. При цьому суд виходив з того, що всупереч вимогам ч.1 ст.60 ЦПК України, суду не надано доказів приєднання до виконавчого провадження останнього виконавчого документа, а тому, оскільки суд позбавлений можливості з’ясувати дату надходження останнього документа та зробити висновок про пропуск шестимісячного строку, в частині вимог скаржника про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця було відмовлено. Так, відповідно до вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Будь-яких належних доказів на підтвердження існування обставин, викладених в ч.2 вказаної статті, які вплинули на строки проведення виконання зазначеного заявником судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області суду надано не було, проте, згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень за вказаний період з 10.08.2013 року по дату звернення заявника з цією скаргою до суду Бориспільським міськрайонним судом Київської області було ухвалено та видано понад двісті судових рішень та судових наказів про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку з відповідача - ПрАТ «Авіакомпанія Аеросвіт».

Заявник Д.-ко С.Ю. звернулась в суд з скаргою в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої  служби Бориспільського  міськрайонного управління юстиції Київської області при винесенні постанови від 28.09.2015 року та скасувати її у виконавчому провадженні №31293906 про стягнення на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс Банк» солідарний борг в сумі 62163,29 грн. А також просить скасувати: постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої  служби Бориспільського  міськрайонного управління юстиції Київської області  від 25.09.2015 року у виконавчому провадженні №31293906 про  стягнення з  боржника витрат на проведення виконавчих дій  та  постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої  служби Бориспільського  міськрайонного управління юстиції Київської області від 27.02.2012 року в частині щодо стягнення виконавчого збору. У судовому засіданні заявниця підтримала скаргу та просила її задовольнити.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2015 року в задоволенні скарги Д.-ко С.Ю., заінтересована особа державний виконавець на дії державного виконавця було відмовлено. При цьому суд виходив з того, що при винесенні даної постанови вказані виконавчі дії вчинені в межах  повноважень та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для  задоволення  скарги в частині визнання цих  дій неправомірними та скасування  ухваленої постанови відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що розглядаючи справи даної категорії судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області дотримуються вимог матеріального та процесуального законодавства, ретельно вивчають матеріали справ, всебічно, повно і об’єктивно досліджують обставини справи, ухвалюючи кінцеве рішення у справі.

Стосовно пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики з цієї категорії справ, слід зазначити, що при розгляді справ та ухвалені рішень суддям потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Верховного та Вищого Спеціалізованого Суду, практики Європейського суду з прав людини та обговорювати причини скасування судових рішень судами вищої інстанції.