Узагальнення судової практики Бориспільського міськрайонного суду Київської області на тему: «Про судову практику розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків»

Узагальнення судової практики

Бориспільського міськрайонного суду Київської області

на тему: «Про судову практику розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків»

На виконання листа Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2016 року №07-13/9/2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення судової практики на тему: «Про судову практику розгляду судом, деяких питань під час виконання вироків» за період 2014 – 2015 років.

Виконання вироку – це завершальна стадія кримінального процесу, в якій суд звертає до виконання вироки і ухвали, слідкує за приведенням їх до виконання, а також вирішує в установленому порядку питання, які виникають при виконанні судових актів.

У процесуальній літературі ця стадія називається скорочено – «виконання вироку». Фактично вона охоплює як виконання вироку, так і виконання ухвал суду. Завдання виконання вироку як стадії кримінального процесу полягає, як правило, не у фактичному виконанні рішень суду. Для цієї мети створені спеціальні органи.

Завданням цієї стадії є організація процесуальної діяльності, спрямованої на:

а) звернення вироку до виконання;

б) забезпечення у встановлених законом випадках повної або часткової реалізації вироку;

в) вирішення встановлених законом питань, які виникають у ході фактичного виконання вироку;

г) здійснення контролю за виконанням вироку.

Стадія виконання вироку характеризується рядом важливих положень, до яких належить - обов’язковість вироків для всіх державних і громадських структур, посадових осіб і громадян, оперативність звернення і приведення вироку до виконання, можливість зміни рішень суду щодо покарання в ході виконання вироку за наявності передбачених для цього у законі підстав. Точне і безумовне виконання вироку підвищує його ефективність, сприяє зміцненню законності і правопорядку в Україні.

Відповідно до ст. 532 КПК вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі надходження апеляційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або коли засуджено декількох підсудних, а вирок оскаржено чи внесено подання щодо одного з них, вирок в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає до моменту винесення апеляційною інстанцією ухвали. Виправдувальний вирок і вирок, який звільняє підсудного від покарання, виконуються негайно після проголошення вироку. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. До набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває під вартою, не може бути переведений в місця позбавлення волі, які знаходяться в іншій місцевості. Після набрання законної сили вирок набуває властивостей виключності і обов’язковості. Виключність вироку означає неможливість повторного розгляду справи тієї самої особи і за тим самим обвинуваченням, за яким вона вже була засуджена чи виправдана, до скасування цього вироку в порядку, передбаченому законом. Вирок є обов’язковим для всіх фізичних і юридичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Вирок, який набрав законної сили, є обов’язковим і для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої постановлено вирок, у питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою (ст.61 ЦПК України). Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної або касаційної інстанції (535 КПК). Суд направляє копію вироку і копію апеляційної чи касаційної ухвали, якщо вирок було змінено, а також розпорядження про виконання вироку, підписане головуючим або головою суду і секретарем і скріплене гербовою печаткою суду.

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну не відбутої частини покарання більш м’яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;

11) про застосування покарання при наявності декількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до ст. 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням чи поданням прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особі мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувало з урахуванням залишків справ даної категорії за період 2014 року – 911, за період 2015 року – 574. Розглянуто справ за період 2014 року – 894, за період 2015 року – 546.

За період 2014 року справ щодо  вирішення питань про умовно-достркове звільнення від відбуття покарання (п.2 ч.1 ст.537 КПК) перебувало – 97, задоволено – 94, за період 2015 року – 161, задоволено - 89.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким застосовується судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, за спільним клопотанням органу чи установи виконання покарань і спостережної комісії або служби у справах дітей. Зазначені рішення щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні в Збройних Силах України, можуть бути застосовані судом за клопотанням командування цієї військової частини. Категорії осіб, до яких може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, правові підстави застосування зазначеного інституту передбачені статтями 81, 82 КК України.

Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини більш м’яким, суд повинен перевірити:

- чи відбув засуджений установлену статтями 81, 82 КК частину покарання;

- чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Вирішення таких питань можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.

21 лютого 2014 року адміністрація колонії за погодженням із спостережною комісією звернулася до суду на підставі ст. 539 КПК України із клопотанням про умовно-дострокове звільнення Б.-на О.В.  від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

В клопотанні зазначається, що засуджений відбув 2/3 строку покарання, за час відбування покарання засуджений зарекомендував себе з позитивної сторони. Вимог відбування покарання не порушував. Стягнень не мав та має заохочення.

В судовому засіданні 24 лютого 2014 року засуджений клопотання підтримав, просив його задовольнити та заявив, що у скоєному він розкаюється,після звільнення має намір працевлаштуватися.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  24 лютого 2014 року клопотання задоволено, Б.-на О.В.   звільнено умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину покарання – 1 рік 2 місяці 24 дні. При цьому суд виходив з того, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці  довів, що став на шлях виправлення та згідно п.2 ч. 3 ст. 81 КК України фактично відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Засуджений П.-ій Є.С. звернувся до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

В судовому засіданні 03 червня 2014 року засуджений клопотання підтримав, просив його задовольнити та заявив, що відбув 3/4 строку покарання, у скоєному він розкаюється, без оплати приймав активну участь у роботах по благоустрою території установи, а саме, проведенні ремонтних робіт у гуртожитку відділення.

Представник Бориспільської виправної колонії №119 в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, проти його задоволення не заперечував, оскільки засуджений має позитивну характеристику, має стягнення, однак вони погашені, також має заохочення за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку, що свідчить про те, що П.-ій Є.С. став на шлях виправлення.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  03 червня 2014 року клопотання задоволено, засудженого П.-ій Є.С. звільнено умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину покарання – 7 місяців 17 днів. При цьому суд виходив з того, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці  довів, що став на шлях виправлення та згідно п.2 ч. 3 ст. 81 КК України фактично відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

До суду з клопотанням звернувся засудженний Л.-ов І.О., раніше судимий 19.07.2013 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 198, ч. 1 ст. 396 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно вищевказаного вироку він відбуває покарання в Бориспільській ВК №119. Просив суд взяти до уваги, що в нього погане самочуття та наявність у нього тяжких хвороб, а саме: "ВІЛ" та "ВІЧ" інфекцій, гепатит "В" та "С", а також заліковий туберкульоз легень форми 5.1. Враховуючи все вищевикладене, Л.-ов І.О. просив суд звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, у зв’язку з його поганим самопочуттям та для подальшого лікування на свободі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  12 березня 2015 року у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – відмовлено.  При цьому суд виходив з того, що матеріали особової справи не містять відомостей про те, яким чином засуджений Л.-ов І.О. своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення. За період відбування покарання зарекомендував себе посередньо. Працевлаштований днювальним на відділенні СПС. Заохочень та стягнень не має. Однак, допустив порушення режиму утримання, у зв’язку з чим, із засудженим було проведено профілактичну бесіду.  Засуджений роботи по благоустрою виконує, але потребує постійного контролю з боку представників адміністрації. Поводить себе флегматично, не завжди чемний та доброзичливий. Не приймає участь у громадському житті колективу відділення. Форми одягу дотримується, але носить не завжди охайно. До майна установи відносить не завжди бережно. В побуті потребує постійного контролю з боку адміністрації для підтримання охайного вигляду. У відношенні до представників адміністрації колонії намагається бути ввічливим, виконує їх законні вимоги, з метою поблажливого ставлення до нього. Згідно вироку суду має цивільний позов на суму 2 737 грн. 03 коп., який він взагалі не виплачує.

Справ щодо, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким (п.3 ч.1 ст.537 КПК України) перебувало в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за період 2014 – 26, з них задоволено – 23, за період 2015 року – 63, задоволено – 34.

Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована судом щодо осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі (ч. 1 ст. 82 КК України) лише після фактичного відбуття засудженим строку призначеного судом покарання, передбаченого ч. 4 ст. 82 КК України, а головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення. При цьому більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині Кримінального кодексу для цього виду покарання, і не може перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком (ч. 1,3 ст. 82 КК України). У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено від додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 82 КК України). До осіб, яким покарання замінене більш м’яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставах та за умов, передбачених ст. 81 КК України. Клопотання (подання) про вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

22 січня 2014 року начальник Бориспільської виправної колонії № 119 Бориспільського району Київської області звернувся до суду на підставі ст.539 КПК України із поданням про заміну покарання на більш м’яке Д.-ку В.В. на підставі ст.82 КК України.

За період відбування покарання в Бориспільській ВК №119 Д.-ок В.В. режиму утримання порушив два рази, за що має стягнення, які погашені у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник адміністрації колонії подання підтримав зазначивши, що Дубок В.В.  режим утримання порушив два рази, однак став на шлях виправлення.

Засуджений проти задоволення подання не заперечив, просив його задовольнити та заявив, що у скоєному він щиро розкаюється.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2014 року подання начальника Бориспільської виправної колонії № 119 Бориспільського району Київської області задоволено, не відбуту частину строку основного покарання 2 роки 10 місяців 16 днів у виді позбавлення волі замінити на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку щомісячно в дохід держави. При цьому суд виходив з того, що на момент розгляду подання фактично відбув половину строку покарання призначеного судом за вчинений ним злочин. Своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці засуджений довів, що став на шлях виправлення.

23 жовтня 2015 року адміністрація Бориспільської ВК № 119 і спостережна комісія при Бориспільській райдержадміністрації звернулись до Бориспільського суду з поданням про заміну засудженому М.-ву О.Б. невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким на підставі ст. 82 КК України. У поданні зазначається, що засуджений М.-ов О.Б. на момент направлення подання до суду відбув 2/3 строку призначеного покарання. Під час утримання в Київському слідчому ізоляторі порушення вимог режиму утримання не допускав, стягнень та заохочень не мав. З 04 листопада 2012 року відбуває покарання в БВК № 119. За час перебування в установі зарекомендував себе з позитивного боку, розпорядку дня дотримується, вимог режиму утримання не порушує, стягнень не має. Працевлаштований днювальним установи. Поставлені завдання виконує сумлінно, якісно та вчасно. За сумлінну поведінку та ставлення до праці має 5 заохочень правами начальника установи та одне заохочення правами начальника відділення. Участь у програмах диференційованого виховного впливу не приймає. Бере участь у суспільно-корисній праці по благоустрою території дільниці та виконує інші допоміжні роботи. Враховуючи все вищезазначене просили суд замінити засудженому М.-ву О.Б. невідбуту частину покарання на більш м’яке, а саме обмеження волі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2015 року подання задоволено,  засудженому М.-ву О.Б., замінено невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року у виді позбавлення волі більш м’яким у виді обмеження волі на невідбутий термін – 2 роки 4 місяці 6 днів. При цьому суд виходив з того, що ч. 1 ст. 82 КК України передбачено, що особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаранням. У цих випадках більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутного строку покарання, призначеного вироком. Для застосування такої заміни, згідно п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України, необхідно щоб засуджений фактично відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, що в даному випадку встановлено судом.

11 лютого 2015 року засуджений Л.-ов Л.Е. звернувся до суду з клопотанням про заміну призначеного йому покарання на більш м’яке. Представник адміністрації колонії при розгляді клопотання поклався на розсуд суду. Засуджений в судовому засіданні своє клопотання підтримав, та просив його задовольнити. Прокурор проти задоволення клопотання заперечував.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2015 року в задоволенні клопотання засудженого Л.-ва Л.Е. про заміну покарання на більш м’яке – відмовлено. При цьому суд виходив з того, що за час відбування покарання в Бориспільській ВК №119 характеризується посередньо. Протягом 2013-1014 років має 3 стягнення, а протягом 2012-2015 років – 3 заохочення. Однак судом встановлено, що Л.-ов Л.Е. засуджений за тяжкий злочин. За час відбування покарання засуджений має лише три заохочення. Борг за виконавчим листом не погашений.

Справ щодо, відстрочки виконання вироку (п.1 ч.1 ст.537 КПК) за період 2014 – 2015 років не  перебувало в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Справ щодо, звільнення від покарання у зв’язку з хворобою (п.6 ч.1 ст.537 КПК) перебувало в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за період 2014 – 2, за період 2015 року – 3, в задоволенні даних клопотань було відмовлено.

Правові підстави звільнення засудженого від покарання за хворобою передбачені ст. 84 КК України. Захворювання засудженого на психічну хворобу має бути встановлене висновком спеціальної психіатричної експертної комісії, а на іншу тяжку хворобу - висновком медичної чи лікарсько-трудової експертної комісії. Перелік захворювань, що є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затверджений спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МОЗ від 18 січня 2000 року № 3/6 (наприклад, тяжкі форми туберкульозу, ВІЛЛСНІД, лепра, променева хвороба). Клопотання про звільнення від покарання через хворобу вносить начальник установи, де засуджений відбуває покарання. Одночасно з клопотанням до суду направляються висновок відповідної комісії і особова справа засудженого (ст. 154 КВК). При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про звільнення засудженого від покарання. Суд має право також у разі необхідності одночасно зі звільненням від покарання застосувати до засудженого відповідно до статей 92-95 КК примусові заходи медичного характеру.

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява засудженого Л.-ва І.О. про звільнення його від покарання у зв’язку зі станом здоров’я, в якій зазначає, що хворіє та має низку тяжких хвороб. Отримувати кваліфіковане медичне лікування не має можливості, тому просить вирішити питання про його звільнення. Для надання висновку спеціальною медичною комісією їхати в м. Буча він відмовився.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2015 року в задоволенні клопотання засудженого Л.-ва І.О. відмовлено. При цьому суд виходив з того, що з матеріалів клопотання та особової справи, не вбачається, що Л.-ов І.О. тяжко хворіє та його хвороба перешкоджає відбуванню покарання.  Відсутні дані, що засуджений перебуває на диспансерному обліку та його хвороби включено до Переліку захворювань, які є підставою для звільнення засуджених від відбування покарання, відсутній висновок СЛК.

Справ щодо, застосування заходів медичного характеру (ч.7 ст.539) не перебувало в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за період 2014 - 2015 років.

Підсумовуючи практику розгляду Бориспільським міськрайонним судом Київської області деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків можна зробити висновок, що судді в цілому дотримуються вимог Конституції України, кримінального процесуального законодавства та міжнародних нормативно – правових актів при здійсненні кримінального судочинства.

Стосовно пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики з цієї категорії справ, слід зазначити, що при розгляді справ та ухвалені рішень суддям потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Верховного та Вищого Спеціалізованого Суду, практики Європейського суду з прав людини та обговорювати причини скасування судових рішень судами вищої інстанції.