Узагальнення практики розгляду Бориспільським міськрайонним судом Київської області положень ст. 583 КПК України (тимчасовий арешт) за період 2015-2016 роки (станом на 01.04.2016 року)

Узагальнення практики

розгляду Бориспільським міськрайонним судом Київської області положень ст. 583 КПК України (тимчасовий арешт) за період 2015-2016 роки

(станом на 01.04.2016 року)

Необхідність проведення узагальнення виникла у зв’язку з неоднозначною практикою розгляду даної категорії різними слідчими суддями та апеляційним судом Київської області, проведенням спільної наради суддів суду за участю представників Генеральної прокуратури України, Прокуратури Київської області, Бориспільської місцевої прокуратури та Інтерполу, а також судді апеляційного суду Київської області (31.03.2016 року).

Тимчасовий арешт це - взяття особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину за межами України, під варту на строк, визначений Кримінальним процесуальним кодексом України або міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицію).

Згідно ст. 583 КПК України до затриманої особи,  яка вчинила злочин за  межами  України, застосовується  тимчасовий  арешт на 40 діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором  України  строк  до  надходження запиту про її видачу. У разі    якщо   максимальний   строк   тимчасового   арешту, передбачений частиною першою цієї статті,  закінчився, а запит про видачу цієї особи не надійшов, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту.

Орган досудового слідства,  який  затримав  особу,  вносить  за   згодою прокурора  до  суду  за місцем затримання подання про застосування тимчасового арешту. Таке саме подання має право внести прокурор. До подання додаються: 1) протокол затримання особи; 2) документи,  що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави; 3) документи, що підтверджують особу затриманого. Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох  годин  з моменту затримання особи.

При розгляді  подання  суддя  встановлює  особу  затриманого, пропонує  йому  зробити  заяву,  перевіряє  наявність  документів, передбачених  пунктом  2  частини третьої цієї статті,  вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить постанову про: 1) застосування тимчасового арешту; 2) відмову в застосуванні тимчасового арешту,  якщо для  його обрання немає підстав.

На ухвалу  судді до апеляційного суду прокурором,  особою, до якої застосовано тимчасовий арешт,  її захисником  чи  законним представником  протягом  трьох  діб з дня винесення постанови може бути подана апеляція.  Подання  апеляції  на  ухвалу  судді  не зупиняє  набрання  нею  законної  сили  та  її  виконання.  Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає,  на  неї  не  може  бути внесено касаційне подання прокурора.

Звільнення особи з-під   тимчасового  арешту  у  зв'язку  з  несвоєчасним надходженням до центрального органу запиту про видачу не  перешкоджає  застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі отримання в подальшому такого запиту.

У разі надходження запиту про видачу особи  (екстрадицію)  до закінчення   призначеного   їй  судом  строку  тимчасового  арешту постанова  судді  про  застосування  тимчасового  арешту   втрачає юридичну силу з моменту винесення судом постанови про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи.

Відповідно до Європейської конвенції про видачу правопорушників у термінових випадках може бути застосовано тимчасовий арешт розшукуваної особи.

Такий арешт припиняється якщо, впродовж 18 днів після нього, запитувана Сторона не отримує запиту про видачу правопорушника і необхідні документи. Час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

Відповідно до підп. "f" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, щодо якої провадиться процедура екстрадиції.

Тимчасовий арешт - взяття особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину за межами України, під варту на строк, визначений КПК, - до сорока діб або міжнародним договором України (наприклад, ч. 1 ст. 62 Конвенції СНД 1993 р. встановлений інший строк - один місяць), до отримання запиту про видачу (екстрадицію). Закінчення максимального строку тимчасового арешту та відсутність запиту про видачу цієї особи є підставою для негайного звільнення особи з-під арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 КК іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і передачі до суду або передані для відбування покарання лише в разі, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України.

Слід також пам’ятати, що відповідно до ч. 3 ст. 25 Конституції громадянин України не може бути виданий іншій державі.

Відповідно до ст. 16 Європейської конвенції та аналогічних положень інших міжнародних договорів України, у деяких випадках компетентні органи держави, що надсилає запит, можуть звертатися із запитом про тимчасовий арешт розшукуваної особи. Компетентні органи держави, до якої звертаються із запитом, вирішують це питання згідно зі своїм законодавством.

У 2015 році в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувало 22 клопотань про застосування тимчасового арешту, з яких розглянуто 21, з винесенням ухвал.

З яких: 18 - задоволено, 4 – відмовлено, 1 – повернуто для подання до належного суду; з них 7 – оскаржено: 6 - залишено без змін, - одна ухвала скасована.

У 2016 році до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло 10 клопотань про застосування тимчасового арешту, з яких розглянуто 10, з винесенням ухвал.

З яких: 8 – задоволено, 1 – відмовлено, 1 - залишено без розгляду; з них 4 – оскаржено: 3 – залишено без змін, 1 – скасовано.

Нижче наводяться деякі суттєві приклади:

7 грудня 2015 року слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області розглянув клопотання Бориспільської міжрайонної прокуратури про застосування тимчасового арешту громадянину Румунії Зойа Васіле Даніел, та у задоволенні  відмовив,  оскільки в тексті клопотання прокурора міститься значна кількість невідповідностей, а саме в даті народження затриманого, датах видачі Ордеру про виконання покарання та наданій суду копії листа робочого апарату відсутній підпис особи, яка його складала. Прокурором було подана апеляційна скарга на ухвалу суду.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області 10.12.2015 року залишила без задоволення апеляційну скаргу Бориспільської міжрайонної прокуратури, оскільки прокурором надано суду документи, за якими неможливо ідентифікувати особу, щодо якої вирішується питання про застосування арешту та законності затримання.

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2015 року клопотання прокурора про застосування тимчасового арешту щодо затриманого громадянина Великої Британії Фейоу Еріку Гаєтанду задоволено.

Згідно приписів ч. 3, 4 ст. 583 КПК України, прокурор, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування тимчасового арешту повинен додати до клопотання:

-  протокол затримання особи;

-  документи, що містять дані  про вчинення особою злочину на території іноземної держави;

-  документи, що підтверджують особу затриманого.

На ухвалу слідчого судді подана апеляційна скарга захисника. 23.11.2015 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2015 року скасовано, оскільки прокурор при зверненні до суду з клопотанням не додав до нього  документ про обрання щодо затриманого запобіжного заходу компетентним органом Ісламської Республіки Ірак, однак, суд першої інстанції на відсутність цього документу уваги не звернув та прийняв рішення про тимчасовий арешт затриманого (документи іноземної держави з вимогою застосування тимчасового арешту до затриманого не відповідають приписам ст.ст. 99, 550 КПК України).

Згідно ч. 3 ст. 10 КК України, іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочин поза межами України і перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або переданні для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені  міжнародними договорами України (аналогічні положення містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 року №16 «Про деякі питання та застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питання, пов’язаних з їх екстрадицією»).

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховна Рада України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст.2 Закону України «Про міжнародні договори України» залежно від конкретного випадку формами надання згоди України на обов’язковість для неї міжнародного договору є ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про міжнародні договори України», ратифікація міжнародних Договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст між народ­ного договору. Частиною другою ст. 9 вказаного Закону передбачено, що ратифікації підлягають міжнародні договори України, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, зокрема.

Відповідності до ст. 22 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року та Додатковими протоколами до неї 1975 та 1978 років, ратифікованої Україною 16.01.1998 року, процедура стосовно їх видачі регулюється виключно законодавством сторони, до якої звертаються із запитом (в даному випадку законодавством України).

Слідчим суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області постановлено ухвалу від 3 квітня 2015 року про задоволення клопотання Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області про застосування тимчасового арешту відносно громадянина Республіки Франції Левітте Паскаля, Гастона, Ежена.

Станом на 03.04.2015 р. на території держави Україна діє Договір про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Французською Республікою, який ратифіковано постановою Верховної Ради України за № 2610-ХІІ від 17.09.1992 р.

Статтею 20 вказаного Договору визначено, що Україна і Французька Республіка сприятимуть співробітництву між правовими установами обох держав, зокрема, з питань правової взаємо­допомоги у цивільних справах. Сторони організовуватимуть співробітництво між компетент­ними правоохоронними органами, зокрема, в справі боротьби з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків і контрабандою, включаючи незаконне переміщення предметів мистецтва. Вони прагнутимуть до налагодження відповідного співробітництва у боротьбі з міжнародним тероризмом.

14 квітня 2015 року Апеляційний суд Київської області ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2015  року - залишив без змін. Посилаючись на те, що слідчим суддею Бориспільського міськраойнного суд Київської області дотримані вимоги закону та враховано той факт, що одним інкримінованих Левітте Паскаль, Гастон, Ежену злочинів є  злочинної організації.

15 вересня 2015 року ухвалою  слідчого судді  Бориспільського міськрайонного суду Київської області у задоволенні клопотання прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури про застосування тимчасового арешту до громадянина республіки Туреччини Баякира Орхана, - відмовлено, у зв’язку з відсутністю з підстав для його обрання. Оскільки слідчим були порушені ознаки ст. 6 ч. 3 п.п. а), е) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ознаки ст. 29 КПК України. На дану ухвалу була подана прокурором апеляційна скарга.

Конвенція 1997 р. «Про захист прав людини і основоположних свобод» ратифікована Україною 17.07.1997 р.,  ст. 6 ч. 3 п. п. a),е) передбачає, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Відповідно до ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складає процесуальні документи державною мовою, особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального провадження.

Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області було розглянуто апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 та винесено ухвалу від 29 вересня 2015 року, якою ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Колегія суддів вважає, що було істотно порушено затриманого право на захист та  право на перекладача.  08.10.2015 року слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області розглянув клопотання прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області про застосування тимчасового арешту у відношенні Баякира Орхана та виніс ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання прокурора.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 583 Кримінального процесуального кодексу
України до затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України,
застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений
відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.

Враховуючи, що Баякира Орхана не затримано, тому слідчий суддя вважав, що підстав для застосування тимчасового арешту громадянину Туреччини Баякира Орхана до надходження запиту про його видачу відсутні. Дана ухвала оскаржена не була.

Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області 24 жовтня 2015 року розглянув клопотанням прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури про застосування тимчасового арешту громадянину Ізралія Штейну Гарі.

Слідчий суддя погодився з доводами прокурора та задовольнив його клопотання, оскільки в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави. Захисник затриманого подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді.

10 листопада 2015 року Апеляційний суд Київської області апеляційну скаргу захисника затриманого залишив без задоволення, оскільки не встановлено порушення вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування ухвали слідчого судді.

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області про застосування тимчасового решту громадянину Собіч Еріха.

Під час затримання особи працівниками Державної прикордонної служби України, були суттєво порушені вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини, оскільки затриманому після затримання не було надано перекладача та адвоката, що є суттєвим порушенням права особи на захист і, як наслідок, проведення процесуальних дій з собою носило незаконний характер.

Також при розгляді клопотання слідчий суддя керувався Договором між Україною та Об’єднаними Арабськими Еміратами про видачу правопорушників, ратифікований Законом України № 323-VІІ від 05.06.2013 р.

Ст.3 ч.1 п. «Г» Договору визначає, що видача особи не здійснюється, якщо запит про видачу зроблено запитуючою Стороною на підставі вироку, винесеного заочно, і запитуюча Сторона не гарантує, що цю справу буде переглянуто після здійснення видачі.

Пунктом «g» ч.1 ст.3 цього Договору передбачена відмова у видачі особи, у випадку, якщо згідно із законодавством будь-якої з Сторін особа, видача якої запитується, звільняється від кримінального переслідування або виконання вироку у зв'язку із закінченням строку давності або з іншої законної підстави.

До матеріалів клопотання такі дані не додані, тому слідчий суддя прийшов до висновку, що у задоволенні даного клопотання необхідно відмовити. Не погоджуючись з даним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу. Ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року про відмову у задоволенні клопотання про застосування тимчасового арешту громадянину Австрії Собіч Еріху, - залишено без змін.

12 лютого 2016 року постановлена ухвала слідчим суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області про задоволення клопотання Бориспільської місцевої прокуратури Київської області про тимчасовий арешт громадянки Королівства Нідерландів Білек Фірузан.

06 лютого 2016 року ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області задоволено клопотання Бориспільської місцевої прокуратури Київської області про тимчасовий арешт відносно громадянина Королівства Швеції Бенарпа Йонатана.

Також, слідчим суддею 16 грудня 2015 року Бориспільського міськрайонного суду Київської області  розглянуто клопотання прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту відносно громадянина Грузії Рапави Арчіла та виніс ухвалу про задоволення даного клопотання.

26.12.2015 року ухвалою слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області задовольнив клопотання Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області  про тимчасовий арешт громадянина Держави Ізраїль Ротнемера Джонатана.

23 жовтня 2015 року слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області задовольнив клопотання Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області  про тимчасовий арешт громадянина Грузії Ліпартеліані Шадіману.

На вищезазначені ухвали слідчих суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області були подані апеляційні скарги захисників. Апеляційний суд Київської області ухвали слідчих суддів залишив без змін, оскільки ухвали винесені у відповідності до вимог ст. 583 КПК України.  

Враховуючи вище викладене, можна дійти висновку, що вирішуючи питання стосовно того, чи підлягає розгляду в судовому порядку те чи інше питання, пов’язане з видачею осіб іншим державам, потрібно виходити з відповідних положень Основного Закону України, КПК України та іншого національного законодавства, в тому числі  Європейської конвенції чи інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України, або договорів колишнього СРСР, які застосовуються Україною в порядку правонаступництва відповідно до Закону України від 12 вересня 1991 р. № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України».

Вирішуючи питання про законність затримання, суддя має право враховувати як відповідні положення КПК щодо порядку затримання та процесуального його оформлення, так і положення відповідного міжнародного договору, у зв’язку з виконанням якого особу було затримано, та наявність необхідних документів, на підставі яких здійснюється екстрадиція.

З урахуванням викладеного практика суду свідчить, що більше 80 % справ даної категорії слідчими суддями розглянуті із дотриманням вимог ст. 583 КПК України.

Щодо спірних питань: слід віднести положення п.2 ч.4 ст. 583 КПК України щодо документів, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави, та доцільність врахування слідчим суддею при розгляді клопотання про тимчасовий арешт можливості видачі особи за екстрадиційним арештом та наявності підстав для цього.

Так, представники прокуратури та Інтерполу вважали достатнім доказом виконання п.2 ч.4 ст. 583 КПК України – наявність відповідної довідки (повідомлення) бази Інтерполу без додавання додаткових документів (ордер на затримання, судові рішення щодо розшукуваної особи тощо). В той же час, за відсутності таких додаткових документів рішення суддів слідчих суду були скасовані судом апеляційної інстанції.

Тако, представники прокуратури наполягали на тому, що слідчий суддя не має обов’язку та відповідних повноважень при розгляді клопотання про тимчасовий арешт перевіряти наявність підстав для подальшого екстрадиційного арешту розшукуваної та затриманої особи.  

З цього приводу пропонується звернутись до Апеляційного суду Київської області для роз’яснення зазначених спірних питань, а узагальнення направити учасникам спільної наради.