Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі про визнання протиправними дій та скасування рішень

У липні 2013 року Воловода В.Ф. звернулася до суду з адміністративним позовом до Бориспільської міської ради Київської області, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, треті особи: Коломієць О.М., Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області  про визнання дій протиправними, в якому просила: визнати протиправними дії Бориспільської міської ради Київської області щодо ухвалення рішення від 19 квітня 2011 року та скасувати його, а також визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області щодо надання висновку та скасувати вказаний висновок.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що під час розгляду іншої справи вона дізналась про порушення її прав. Вважає, що своїми протиправними діями Бориспільська міська рада Київської області та Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області прийняли рішення, які є незаконними. Коломієць О.М. самовільно встановила металеву огорожу, зайнявши частину земельної ділянки, яка являється дорогою загального користування, а також влаштувала там смітник, що призводить до забруднення прилеглих земельних ділянок і довкілля. Вважає, що такими протиправними діями, Коломієць О.М. позбавила позивача мати можливість користуватися дорогою загального користування.

Окрім цього просила визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області щодо надання Висновку та скасувати вказаний висновок.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року адміністративний позов Воловоди В.Ф. залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду Воловода В.Ф. звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої та другої інстанцій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2016 року касаційну скаргу Воловоди В.Ф. задоволено частково.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено Воловоді В.Ф. що даний спір може бути вирішений загальним судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

При цьому суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог, виходили із того, що спір є публічно-правовим й підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що такий правовий висновок судів не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства з огляду на таке.

Кодекс адміністративного судочинства України, нормами якого керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, набрав чинності з 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Також згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

З матеріалі справи вбачається, що Коломієць О.М. являється користувачем земельної ділянки, яка їй  була надана у користування згідно з рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 13 листопада 1990 року № 190/1 "Про розгляд заяв громадян з питань індивідуального будівництва".

19 квітня 2011 року Бориспільською міською радою Київської області прийнято рішення, згідно з яким Коломієць О.М. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

27 березня 2012 року Бориспільською міською радою Київської області прийнято рішення І, яким затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність земельні ділянки громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) у м. Борисполі (землі житлової та громадської забудови), у тому числі й щодо передачі безоплатно у власність Коломієць О.М. земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

На підставі оскаржуваного рішення та рішення Бориспільської міської ради Київської області від 27 березня 2012 року Коломієць О.М. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, вказані рішення органу місцевого самоврядування вже  реалізовані шляхом видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, а отже, вони вичерпали свою дію.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

У зв'язку із цим спір у даній справі не є публічно-правовим і не може бути вирішений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що підстави позову в цій частині випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і цей спір не пов'язаний безпосередньо із здійсненням владних (управлінських) повноважень, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону із закриттям провадження в адміністративній справі.