Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У серпні 2014 року Бондаренко В.В. звернулась до суду з указаним позовом.
Свої вимоги Бондаренко В.В. обґрунтувала тим, що, 04 грудня 2012 року між Винник Л.Ф. та Мойсієнком В.І. укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого останній набув право власності на земельну ділянку, площею
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2015 року, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2015 року залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду Бондаренко В.В. звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року касаційну скаргу Бондаренко В.В відхилено.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2015 року залишено без змін.
При цьому суд виходив з того, що судами встановлено, що 04 грудня 2012 року між Винник Л.Ф. та Мойсієнко В.І. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею
Оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки 04 грудня 2012 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про що внесено реєстровий запис за № 1585 та зареєстрований у реєстраційній службі Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 22 квітня 2013 року.
04 червня 2013 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого листа з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року, яким стягнуто з Винник Л.Ф. на її користь борг за договором позики, відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника Винник Л.Ф.
Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягала застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про те, що форма і зміст оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства, позивачем не надано доказів, що укладенням цього договору, стороною якого вона не була, порушено її права чи законні інтереси, доводи позивача про те, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ у м. Києві знаходиться виконавчий лист з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року, яким стягнуто з Винник Л.Ф. на її користь борг за договором позики не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено до ухвалення зазначеного судового рішення, відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на належне Винник Л.Ф. рухоме і нерухоме майно.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
На підставі вище наведеного та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.
_03_03.png)
