Апеляційним судом Київської області залишено без змін вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області

26 листопада 2015 року суддею Ткаченком Д.В. оголошено вирок у кримінальному провадженні відносно Юрченка Д.С. у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.146 та ч.3 ст.189 КК України, які виразились у викраденні людини та незаконно позбавлення її волі з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу та вчинив вимагання, тобто вимагав передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, що завдало майнової шкоди у великих розмірах.

Згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2015 року Юрченка Д.С. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України, ч. 3 ст. 189 КК України та призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 146 КК України у виді трьох років позбавлення волі; на підставі ст. 69 КК України призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією за ч. 3 ст. 189 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити Юрченку Д.С. покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки дев’ять днів з конфіскацією всього особистого майна.

Запобіжний захід Юрченку Д.С. у виді взяття під варту - скасовано.

Зараховано строк перебування Юрченка Д.С. під вартою з 17.11.2011 року по 26.11.2015 року в строк відбуття покарання у виді позбавлення волі.

Звільнено Юрченка Д.С. з-під варти в залі судового засідання у зв’язку із відбуттям покарання у виді позбавлення волі. 

Цивільний позов  Зборовського М.О. -  залишено без розгляду. 

 Не погоджуючись з ухваленими по кримінальному провадженні рішенням суду прокурор звернулося до апеляційного суду Київської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вирок Бориспільского міськрайонного суду від 26.11.2015р. в частині призначеного Юрченку Д.С. покарання, постановити новий вирок, яким призначити покарання за ч.2 ст.146 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч.3 ст.189КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна та на підставі ч.1 ст.70КК України - шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Також вважає вирок незаконним, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання Юрченка Д.С. неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, вважає, що суд першої інстанції неправомірно застосував до Юрченка Д.С. ст.69 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 березня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2015 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції про винуватість Юрченка Д.С. у вчиненому, а також кваліфікація його дій за ч.2 ст.146 КК України, ч.3 ст.189 КК України грунтується на зібраних по справі, досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах і сторонами не оспорюється.

    Вирішуючи питання щодо домірності призначеного Юрченку Д.С. судом першої інстанції покарання, то колегія суддів приходить до наступного.

    Відповідно до ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

    Згідно вимог ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м»якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

    З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при судовому розгляді справи в суді першої інстанції прокурором постановою від 06.11.2015 року змінено обвинувачення та Юрченко Д.С. обвинувачується за ч.2 ст.146, ч.3 ст189 КК України, тобто змінено обвинувачення з ч.4 ст.189 КК України на ч.3 ст.189 КК України.

    З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні Юрченку Д.С.  міри покарання, обгрунтовано застосована ст.69 КК України, оскільки судом враховано те, що обвинувачений Юрченко Д.С. щиро кається у вчинених злочинах, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, відшкодував потерпілому завдану шкоду, квартира повернута потерпілому, у зв»язку з чим потерпілий в суді першої інстанції відмовився від цивільного позову та просив суд звільнити підсудного з-під варти в залі суду.

На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що порушень вимог закону, які можуть бути підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. За таких обставин, вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.