Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати одноразової допомоги при звільненні

У липні 2015 року Фролов М.А. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з державного підприємства з обслуговування повітряного руху України компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати одноразової допомоги при звільненні.

Свої вимоги Фролов М.А. обґрунтував тим, що на підставі наказу Міністра оборони України від 19 жовтня 1999 року № 600 він був відряджений до ДП «Украерорух» із залишенням на військовій службі. Наказом Міністерства оборони України від 20 грудня 2014 року він звільнений з військової служби у запас на підставі п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). Наказом директора Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України від 23 грудня 2014 року він звільнений з роботи з посади заступника керівника польотів районного диспетчерського центру РПС «Київцентренерго» з 24 грудня 2014 року. При звільненні зі збройних сил України йому не було виплачено одноразову грошову допомогу, яка передбачена ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з чим він звернувся в суд за захистом свого порушеного права. 29 травня 2015 року на виконання вимог постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року йому було перераховано одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі  198 932 грн. 75 коп. Позивач вважає, що оскільки відповідач не виплатив йому своєчасно зазначені кошти, тому відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» він зобов'язаний виплатити також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 79 784 грн. 06 коп., яку Фролов М.А. просив стягнути на свою користь. Крім того, такими діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінив у 10 000 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2015 року, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду Фролов М.А. звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року касаційну скаргу Фролова М.А. відхилено.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області  від 19 листопада 2015 року залишено без змін.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Так, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України) з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України встановивши фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, виходячи із того, що одноразова грошова допомога при звільненні носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких здійснюється компенсація. Також суди правильно відмовили в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з їх необґрунтованістю та непідтвердженням належними та допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, були предметом дослідження судів попередніх інстанції та не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції й висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.