УЗАГАЛЬНЕННЯ: призначення основного та додаткового покарання у вигляді штрафу, за якими засудженими не сплачено штраф.

 

      ЗАГАЛЬНЕННЯ:

призначення основного та додаткового покарання у вигляді штрафу, за якими засудженими не сплачено штраф.

      Для проведення узагальнення використовувалась обліково - статистична звітність  Бориспільського міськрайонного  суду Київської області за 2014-2016 роки, обліково - статистичні картки на кримінальні справи, кримінальні справи, які надані канцелярією суду, Кримінальний Кодекс України, Кримінально - Процесуальний Кодекс України.

      Загальні засади призначення кримінального покарання у виді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 53 КК України. Штраф становить собою міру кримінального покарання, що полягає у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей.

      Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

      Штраф як міра покарання встановлюється законом за здійснення менш небезпечних злочинів проти власності, проти особистості, господарських і деяких інших видів злочинів, вчинених, як правило, з корисливих мотивів чи при завданні майнових збитків.

     Отже, штраф є видом покарання, який передбачає обмеження майнових прав засудженого.

    Питання, пов’язані з правильним призначенням та виконанням такого виду покарання, як штраф, є актуальними в судовій практиці.

Аналіз статистичних даних.

      Так, протягом 2014-2016 роки:

1.      рішення суду про призначення основного покарання у вигляді штрафу (дата вироку, ст. КК України, розмір штрафу, П.І.Б.) за якими засудженими не сплачено штраф.

2.  рішення суду про призначення додаткового покарання у вигляді штрафу (дата вироку,  ст. КК України, розмір штрафу, П.І.Б.) за якими засудженими не сплачено штраф.

       Протягом 2014-2016 року судом не призначалося додаткове покарання у вигляді штрафу, за яким засудженим не сплачено штраф.

3. Кількість рішень суду щодо призначення штрафу за ст. 82 КК України, як більш м’якого покарання.

   Протягом 2014-2016 року судом не застосовувався штраф як основне покарання при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК України).

4. перелік клопотань у порядку ст.ст. 537, 539 КПК України про заміну покарання  у вигляді штрафу на інший вид покарання (дата, результат розгляду).

5.      Кількість направлених до ВДВС рішень суду щодо виконання вироку в частині сплати штрафу як основного так і додаткового покарання.

Рішення суду щодо виконання вироку в частині сплати штрафу як основного так і додаткового покарання до ВДВС канцелярією суду не направляються, оскільки суд не є стягувачем. Штраф як додаткове так і основне покарання виконується самостійно (ч. 3, 4 ст. 72 КК України).

      Штраф застосовується як основне або додаткове покарання. Його розмір встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану особи. Сума штрафу обчислюється виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Майновий стан винного є поняттям оціночним, оскільки в КК України не визначений його зміст. Для оцінки майнового стану винного судом враховується розмір заробітної плати, пенсії або стипендії винного; грошових доходів від його підприємницької та іншої законної діяльності; доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів; доходів від земельної ділянки; нерухомого та іншого майна, а також брати до уваги наявність на утриманні непрацездатних осіб.

  Штраф як основне й додаткове покарання призначається у випадках і в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Штраф є найменш суворим видом у системі основних покарань і тому він не може бути замінений іншим покаранням (ст. 69 КК України).

   Якщо санкція статті (санкція частини статті) не передбачає основного покарання у виді штрафу, він може бути призначений лише в порядку переходу до більш м’якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК України. У цьому разі штраф призначається в розмірах, визначених ч. 2 ст. 53 КК, - від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 000 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виконання покарання у вигляді штрафу та заміна іншим покаранням.

        Штраф як основне покарання, призначений за один із злочинів, не підлягає складанню з іншими видами покарань при призначенні покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України) та за сукупністю вироків (ст. 71 КК України), а виконується самостійно. Штраф як додаткове покарання також виконується самостійно (ч. 3, 4 ст. 72 КК України).

        Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2014 року Трепікову Тетяну Павлівну визнано винною у пред’явленому обвинуваченні за  ст. 166 КК України. Затверджено мирову угоду про визнання винуватості між Старшим прокурором Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області та підозрюваною Трепіковою Т.П. Трепіковій Т.П. призначено покарання за ст. 166, 69 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід Держави.

         Відповідно до листа від 22.12.2014 р. Трепікову Т.П. було повідомлено, що в строк до 22.01.2015 р. необхідно сплатити штраф за вироком суду. Трепіковою Т.П. на даний час штраф не сплачено.

        Як додаткова міра покарання штраф призначається тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним, а також при застосуванні додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК України).

        Підставою виконання штрафу є вирок суду, що набрав законної сили. Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили. Суд пропонує засудженому добровільно сплатити суму штрафу в місячний строк та повідомити суд про сплату штрафу шляхом представлення підтверджуючого документа, і попереджає його, що в разі несплати штрафу суд замінює його покаранням у вигляді громадських або виправних робіт.

       Частиною 1 статті 26 Кримінально –виконавчого кодексу України встановлено обов’язок засудженого сплатити у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

        Відповідно до ст. 26 ч. 3 Кримінально –виконавчого кодексу України, у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону.

         Відповідно ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

        Так, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2015 року Сову Андрія Васильовича визнано винним та призначено покарання за ч. 1 ст. 175 КК України у виді штрафу, що становить 17 000 грн. з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, що пов’язана з фінансово-розпорядчими функціями на строк 3 роки.

        18.08.2015 р. надійшла заява від засудженого Сови А.В. про відстрочку виконання вироку суду від 21.05.2015 року та надати розстрочку на погашення добровільного виконання по сплаті штрафу на три  роки рівними частинами.

       19 серпня 2015 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області відмовлено у відкритті провадження про відстрочку та розстрочку вироку, оскільки відстрочка виконання вироку щодо засудженої особи до сплати штрафу згідно ст. 536 КПК України непередбачено.

      У разі несплати штрафу в розмірі не більш трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць  виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

      У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, призначено як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд змінює несплачену суму штрафу покарання у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  

    Відповідно до вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2015 року (справа № 359/672/15-к (провадження по справі №1-кп/359/94/2015) Боднарчук Олега Михайловича визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.309 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн.

     Боднарчук О.М. не сплачено штраф в місячний строк, до суду не представлено документ про його сплату.

     Згідно ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 28 вересня 2015 року засудженому  Боднарчук Олегу Михайловичу покарання у вигляді 1360 гривень штрафу, призначеного  01 квітня 2015 року вироком Бориспільського міськрайонного суду за ст. 309 ч.1 КК України, замінено на покарання у вигляді  виправних робіт на 4 (чотири) місяці.

     Як вбачається з проаналізованих кримінальних справ, призначені судом штрафи, засудженими не були сплачені добровільно.

     Вивчення та узагальнення судової практики призначення покарань  у вигляді штрафу засвідчило, що судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області призначають покарання у вигляді штрафу відповідно до вимог кримінального законодавства.

Висновки та пропозиції

    Підсумовуючи викладене, слід зробити висновок, що таке майнове покарання, як штраф, є досить ефективним засобом впливу на осіб, які вчинили певні злочини насамперед у сфері господарської діяльності. Але забезпечення належної його ефективності можливе лише за умови розумного і домірного застосування обмежень майнових прав осіб, коли, з одного боку, ці обмеження є відчутними для засудженого і здатні здійснити попереджувальний вплив на його поведінку і поведінку інших осіб, з іншого - не ставлять винну особу в ситуацію неможливості з об'єктивних причин виконати призначене йому покарання.

    Проблемних та спірних питань, труднощів при призначенні штрафу (як основної та додаткової міри покарання), його розстрочці, заміні іншим покаранням у суддів Бориспільського міськррайонного суду Київської області не виникало.