Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У липні 2015 року Туревський О.Л. звернувся до суду із указаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на його користь грошові кошти в рахунок матеріальної компенсації вартості належної йому ½ частини у спільній квартирі в сумі 250 000 грн. 00 коп.
Свої вимоги Туревський О.Л. обґрунтував тим, що 25 квітня 2005 року він придбав на своє ім'я двохкімнатну квартиру. Зазначена квартира була придбана під час шлюбу із Туревською Н.В. і відповідно є об'єктом спільного сумісного майна подружжя. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2013 року при розподілі майна подружжя за відповідачем було визнано право власності на 1/2 частину спірної двохкімнатної квартири і встановлено порядок користування, за яким жилу кімнату площею 16,2 кв.м. надано у користування відповідача, а кімнату площею 12,1 кв.м надано у користування йому, із залишенням у спільному користуванні кухні, коридору, ванної кімнати, туалету. Указував, що між ними існує спір щодо володіння, користування і розпорядження спільною квартирою, який пов'язаний із тим, що проживати у спільній квартирі він фактично не має можливості. Хоча квартира має відокремлені кімнати, але площі жилих кімнат 16, кв.м. і 12,1 кв.м., користування якими визначено судовим рішенням, не відповідає ідеальним часткам співвласників. Він позбавлений можливості користуватись місцями загального користування, зокрема балконом. На його неодноразові пропозиції продати квартиру та поділити грошові кошти від її реалізації відповідач відмовляється. Отже він, маючи у власності 1/2 частину спірної квартири, не має можливості користуватись і розпоряджатись своєю власністю на власний розсуд. Це зумовлено тією обставиною, що спільна квартира є неподільною. Орієнтовна середня вартість спірної квартири становить 50 тис. грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в рахунок матеріальної компенсації вартості належної йому 1/2 частини спільної квартири в розмірі 250 тис. грн.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням апеляційного суду Туревський О.Л. звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2016 року касаційну скаргу Туревського О.Л. відхилено.
Рішення апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2016 року залишено без змін.
На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони в період шлюбу придбали на ім'я Туревського О.Л. двокімнатну квартиру.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2013 року між сторонами вирішено спір щодо поділу майна подружжя і за Туревською Н.В. визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Статтею 364 ЦК України регулюються випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно.
У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
При вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, крім вказаної спеціальної норми враховуються і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. З врахуванням обставини справи суди ретельно перевірили чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить права відповідача, який не має змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.
Вирішуючи спір, апеляційний суд належним чином перевірив можливість сплати відповідачем такої компенсації і врахував, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 4-цс14 від 19 лютого2014 року та 6-2915цс15 від 13 січня 2015 року).
Отже, стягнення на підставі судового рішення грошової компенсації частки позивача у майні, який бажає такого виділу, з відповідача, який неспроможний сплатити таку компенсацію, є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим.
За таких підстав, апеляційний суд установивши, що відповідач не має можливості сплатити позивачу таку компенсацію, обґрунтовано відмовили в позові з урахуванням правового режиму спільної часткової власності, який передбачає урахування інтересів всіх її учасників і заборони обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
_03_03.png)
