Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про стягнення коштів, які знаходяться на банківському рахунку - заробітної плати, відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу

У серпні 2015 року Худенко С.В. звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» (далі - ПАТ «Банк Національний Кредит»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти, які знаходяться на банківському рахунку - заробітну плату, відшкодувати моральну шкоду та витрати на правову допомогу.

Свої вимоги Худенко С.В. обґрунтував тим, що 07 травня 2015 року між ним та відповідачем було укладено Договір про надання зарплатної платіжної картки та виконання розрахунків за операціями з картками, в зв’язку з чим відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також ст.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» він є споживачем послуг банка. Основним призначенням виданої йому розрахункової картки – перерахування та отримання заробітної плати з ТОВ «Гарантія», де він працює, та яке має з відповідачем відповідний договір про перерахування заробітної плати своїх працівників. Позивач стверджує, що відповідач всупереч вимогам договору та чинного законодавства України з червня 2015 року припинив видачу йому заробітної плати, чим залишив позивача та його родину без засобів існування. На його вимогу від 26.06.2015 року про видачу всіх належних йому коштів та закриття рахунку, відповідач повідомив, що згідно з ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація, яка на даний час діє в банку, не здійснює задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. При цьому зазначивши, що ці обмеження не поширюються на договори банківського рахунку, який вони з відповідачем уклали. Позивач стверджує, що такі дії відповідача порушують його майнові права та що згідно з витягом по картковому рахунку відповідач зобов’язаний повернути йому 4004 гривні 64 копійки, але відмовляється це робити, що змусило його звернутись до суду. Позивач також стверджує, що незаконними діями відповідача йому було завдано окрім матеріальної також моральну шкоду, яка полягає в тому, що незаконні дії відповідача змусили позивача та членів його сім’ї відмовитися від задоволення своїх звичайних потреб, обмежити себе в поїздках до родичів на відпочинок, викликали сімейні скандали, погіршились стосунки з родичами. Спричинену йому незаконними діями відповідача моральну шкоду він оцінює в 2000 гривень, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2015 року провадження в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати у розмірі 4 004 грн. 64 коп. закрито у зв'язку з відмовою позивач» від частини позовних вимог.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» на користь Худенка Сергія Володимировича судові витрати на правову допомогу в розмірі 1000  гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області   від 10 вересня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2016 року касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» - Паламарчука Віталія Віталійовича відхилено.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно встановлено обставини справи, всебічно досліджено й оцінено надані сторонами докази, правильно визначено правову природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем неправомірно затримано видачу належних позивачу коштів у зв’язку з чим останній змушений був звернутись за правовою допомогою для подальшого звернення до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Розмір витрат підтверджується наданою адвокатом довідкою про фактичну оплату йому позивачем 1 000 гривень, актом приймання-передачі виконаних робіт та журналом судового засідання і відповідає порядку нарахування граничного розміру компенсації таких витрат, встановленому ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Таким чином суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Такі висновки судів відповідають обставинам справи та грунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.