Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення, вселення, та за зустрічним позовом про позбавлення права користування нерухомістю

У липні 2014 року Русенко С.І. звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: зобов'язати Русенка В.В. усунути створені їй перешкоди в користуванні спільною квартирою шляхом передачі їй ключів від замків вхідних дверей квартири; виселити з указаної квартири Русенка М.В. та її неповнолітнього сина; вселити позивача до квартири.

Свої вимоги Русенко С.І. обґрунтував тим, що вона є власником 1/3 частини квартири. Іншими співвласниками є її колишній чоловік Русенко В.В. та їх спільний син, яким також належить по 1/3 частини цієї квартири. Шлюб між сторонами розірвано у 2013 році. Наразі в цій квартирі проживають разом відповідачі у справі та син ОСОБА_3 Позивач згоди на вселення до спірної квартири Русенко М.В., яка є новою дружиною Русенка В.В., та її сина, не давала і до неї ніхто не звертався для вирішення цього питання. Ключі, передані Русенку В.В. (колишньому чоловіку), останній в добровільному порядку не повертає. Письмові вимоги про виселення нової дружини разом з її сином не виконує. Доступу позивач до квартири не надає, чим перешкоджає їй в користуванні своєю власністю та речами, які залишилися у квартирі. У зв'язку з наведеним позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

У жовтні 2014 року Русенко В.В. звернувся до суду із зустрічним позовом до Русенко С.І., в якому просив відмовити в задоволенні первісного позову та позбавити Русенко С.І. права користування 1/3 частини квартири

Свої вимоги Русенко В.В. обґрунтував тим, що з 2013 року шлюб між Русенко С.І. та ним розірвано. Їх син проживає разом з батьком, який створив нову сім'ю з Русенко М.В. та її сином від першого шлюбу .Сім'я Русенків проживає у квартирі, яка є однокімнатною. Руеснко В.В. та його син є співвласниками цієї квартири та володіють по 1/3 частини кожен. Згідно із технічним паспортом на квартиру її загальна площа становить 38,6 кв. м, з яких жила площа - 18,3 кв. м. Виділ 1/3 частини в натурі із квартири неможливий, як і неможливо встановити порядок користування цією квартирою. Крім того, у сина склались неприязні стосунки з матір'ю у зв'язку з чим її вселення до квартири спричинить несприятливі умови для їх сина.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року позов Русенко С.І. до Русенка В.В., Русенко М.В., Цупер Є.В., в інтересах якого діє його мати Русенко М.В., третя особа без самостійних вимог : Орган опіки та піклування – Служба у справах дітей та сім’ї Бориспільської міської ради Київської області про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення та вселення – задоволено. Зобов’язано Русенко В.В. усунути перешкоди Русенко С.І. у користуванні квартирою шляхом передачі Русенко С.І. ключів від замків вхідних дверей даної квартири. Виселено Русенко М.В. та Цупер Є.В., з квартири. Вселено Русенко С.І. до квартири. Стягнуто солідарно на користь позивача за первісним позовом судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.

У задоволенні зустрічного позову Русенка В.В, до Русенко  С.І. про позбавлення права користування нерухомістю – відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області   від 20 квітня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду представник Русенка В.В. звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2016 року касаційну скаргу представника Русенка В.В. відхилено.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2015 року залишено без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що між Русенко С.І. та Русенко В.В. 25 липня 1998 року Виконавчим комітетом Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис у Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу. Наведене підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 25 липня 1998 року.

Під час шлюбу у сторін народився син. Наведене підтверджується свідоцтвом про народження серії виданим 06 вересня 2002 року Відділом реєстрації актів громадського стану Бориспільського міського управління юстиції Київської області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. З Русенка В.В. на користь Русенко С.І. стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) до досягнення сином повноліття. Рішення суду набуло чинності.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30 червня 2005 року № 9200 право приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, належить Русенко В.В. (1/3 частки), Русенко С.І. (1/3 частки), Русенко В.В. (1/3 частки). Загальна площа 38,6 кв. м, житлова площа 18,3 кв. м (а. с. 6).

З 2013 року Русенко В.В. чинить перешкоди Русенко С.І. в користуванні квартирою, 1/3 частина якої належить їй на праві приватної власності, що проявляється в тому, що Русенко В.В. не повертає позивачу її ключі від квартири та не дає їй доступу до неї, можливості проживати в ній та користуватися своїм майном, вселив без згоди позивача, як співвласника, до квартири сторонніх осіб.

16 серпня 2014 року між Русенком В.В. та Цупер М.В. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис. Наведене підтверджується свідоцтвом про шлюб від 16 серпня 2014 року.

Згідно із актом обстеження умов проживання та утримання малолітнього Русенка В., , комісією Служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області встановлено, що в квартирі, проживають: Русенко В.В. - зареєстрований та проживає, підполковник міліції; Русенко В., зареєстрований та проживає, учень; Русенко М.В. - не зареєстрована, проживає, практичний психолог; Цупер Є.В. - не зареєстрований, проживає, учень; Русенко С.І. - зареєстрована, не проживає, геодезист.

У листах від 24 липня 2014 року та від 15 серпня 2014 року, відправлених Русенко С.І. з рекомендованими повідомленнями відповідачам, позивач просила їх передати їй ключі від замків вхідних дверей квартири та звільнити квартиру від сторонніх для неї осіб -, а останніх виселитись з квартири.

Вимоги за даними листами не виконано.

Частинами 1 та 2 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 Житлового кодексу Української РСР, а саме: дружина наймача (власника), їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача (власника) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем (власником) і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 155 ЖК Української РСР передбачено, що жилі будинки, квартири, що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користуватись жилим будинком, квартирою.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачі за первісним позовом чинять перешкоди позивачу Русенко С.І. в користуванні належної їй 1/3 частини вказаної квартири, відповідач Русенко В.В. без згоди позивача вселив до квартири інших осіб, відповідно до наведених норм матеріального права дійшли правильних висновків про задоволення первісного позову.

При цьому, встановивши, що позивачем за зустрічним позовом не наведено жодних обставин, з якими законодавство поєднує підстави для позбавлення права Русенко С.І. на користування своєю власністю, правильно вважали, що такий задоволенню не підлягає.    

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.