Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, повернення земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку

У квітні 2012 року Данилюк О.В. звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати нею право власності на вказану земельну ділянку за набувальною давністю.

Свої вимоги Данилюк О.В. обґрунтувала тим, що вона є членом садівничого кооперативу «Вікторія Плюс» (далі - СТ «Вікторія Плюс») та починаючи з 2004 року відкрито і безперервно користується земельною ділянкою площею 0,1109 га, до розташована на території кооперативу Гнідинської рільської ради Бориспільського району Київської області. Проте, право власності на вказану земельну ділянку неправомірно набув Новохацький О.С. та отримав відповідний державний акт. Посилаючись на те, що у неї виникло право на отримання вказаної земельної ділянки у власність за набувальною давністю.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2012 року у задоволенні позову Данилюк О.В., - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області   від 09 листопада 2012 року  залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Стадне» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та зміните мотивувальну частину рішення районного суду, посилаючись на порушене судами норм процесуального права, й виключити з тексту рішення рай суду посилання на місцезнаходження спірної земельної ділянки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» відхилено.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  09 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від  07 грудня 2015 року залишено без змін.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди, на підставі подань сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України) дійшли до правильного висновку про те, що підстав для визнання зі позивачкою права власності на земельну ділянку за набувальною давністю немає.

Позивачка судові рішення не оскаржила. Доводи касаційної скарги про необхідність виключення із мотивувальної частини судового рішенні посилання на місцезнаходження земельної ділянки безпідставні, оскільки я мотиви не впливають на законність і обґрунтованість рішення, на права кооперативу і не свідчать про належність комусь цієї земельної ділянки. Суд вказав відомості про земельну ділянку на підставі довідки кооперативу і це зазначено у рішенні.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3, ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.