Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання

У листопаді 2015 року Безсмертна Л.В. звернулась до суду з заявою про поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Безсмертної Л.В. до Безсмертна В.М. про стягнення заборгованості за аліментами та пені, заінтересована особа - відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції.

Свої вимоги Безсмертна Л.В. обґрунтував тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2012 року було частково задоволено її позов та стягнуто на її користь з відповідача Безсмертного В.М. 17 243 грн 18 коп. Рішення суду набрало законної сили 15 травня 2012 року та 21 травня 2012 року вона отримала виконавчий лист у вказаній справі, строк пред’явлення якого 1 рік, Зазначала,що вона не була юридично обізнаною з порядком пред’явлення до виконання виконавчого листа, та вважала, що оскільки відділ виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції був стороною у справі, то державному виконавцю був наданий виконавчий лист у такому ж порядку і в такі ж строки.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у задоволенні заяви Безсмертної Л.В., - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2015 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області   від 07 грудня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду Безсмертна Л.В. звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та постановити ухвалу, якою поновити їй строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу Безсмертної Л.В. відхилено.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  07 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від  03 лютого 2015 залишено без змін.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2012 року було частково задоволено позов та стягнуто з відповідача Безсмертного В.М. на користь позивача Безсмертної Л.В. заборгованість за аліментами в розмірі 8 621 грн 59 коп. та неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів в розмірі 8 621 грн 59 коп, а всього на суму 17 243 грн 18 коп., а також судовий збір у сумі 107 грн 30 коп.

Рішення суду набрало законної сили 15 травня 2012 року та за заявою позивача Безсмертної Л.В. від 18 травня 2012 року їй було видано два виконавчих листи: 21 травня 2012 року та 31 травня 2012 року.

У тому числі був виданий виконавчий лист, копія якого приєднана до заяви стягувача, а саме: № 2/1005/544/2012, 1005/578/2012 про стягнення з Безсмертного В.М. на користь Безсмертної Л.В. заборгованості за аліментами розмірі 8 621 грн 59 коп., а всього 17 243 грн. 18 коп., строк пред’явлення якого до виконання становить один рік.

Стягувач Безсмертна Л.В. не пред’явила виконавчий лист про стягнене заборгованості та пені на виконання до державної виконавчої служби протягом визначеного законодавством строку.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче проваджених» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Про це також зазначено у виконавчому листі. Тобто позивач мала можливість знати про ці строки і діяти розумно захищаючи свої права.

Відповідно до ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо поважності причини пропуску строку для пред’явлення вказаного виконавчого листа до виконання, оскільки поважною причиною заявниця вказувала свою юридичну необізнаність, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви. Судами також правильно зазначено, що при розгляді заяви суди мають не лише захищати права позивача на виконання рішення суду, але також при цьому не порушувати права відповідача, оскільки він обгрунтовано міг вважати, що позивач втратив інтерес до виконання рішення суду, оскільки минули процесуальні та розумні строки для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необгрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.