Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю

  У червні 2015 року Бориспільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з Бондаренко Т.В. на користь Бориспільського міськрайонного центру зайнятості незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 6 565,83 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свої вимоги Бориспільський міськрайонний центр зайнятості обґрунтував тим, що 12.03.2013 року Бондаренко Т.В. зареєструвалася в Бориспільському центрі зайнятості, де їй надано статус безробітної. 08.07.2013 року  центром зайнятості отримана інформація про те, що Бондаренко Т.В, зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.02.2004 року. Позивачем складено акт розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення Бондаренко Т.В. згідно якого, встановлено, що відповідачем за період з 19 березня 2013 року по 07 липня 2013 року незаконно отримано допомогу по безробіттю в сумі 6565,83 грн. 16.08.2013 року відповідачу направлено претензію з вимогою сплатити кошти, проте дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Після цього, позивач подав позов до Київського окружного адміністративного суду про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю. Постановою суду позов задоволено в порядку скороченого провадження. На дану постанову суду Бондаренко Т.В. подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, який своєю ухвалою від 09.12.2014 року частково задовольнив її вимоги та провадження по даній справі закрив, у зв’язку з непідсудністю розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Крім того, Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою відмовив у задоволенні касаційної скарги центру зайнятості на підставі ч. 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним і не підлягає оскарженню. У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2015 року позов Бориспільського міськрайонного центру зайнятості задоволено. Стягнуто з Бондаренко Т.В. на користь Бориспільського міськрайонного центру зайнятості незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 6 565,83 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області   від 23 липня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду  Бондаренко Т.В. звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу Бондаренко Т.В. відхилено.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  23 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від  22 вересня 2015 року залишено без змін.

Судами встановлено, що Бондаренко Т.В. з 12 березня 2013 року перебувала на обліку, як безробітна, у Бориспільському міськрайонному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю з 19 березня 2013 року відповідно до особисто поданої заяви про надання статусу безробітної і призначення допомоги по безробіттю від 12 березня 2013 року, у якій зазначила серед іншого, що не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, не є найманим працівником, не займається виконанням оплачуваної роботи та не отримує пенсії на пільгових умовах.

З акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» №     172, складеного 15 липня 2013 року Бориспільським міськрайонним центром зайнятості вбачається, що перевіркою, проведеною на підставі наказу Бориспілського міськрайонного центру зайнятості від 10 липня 2013 року № 241, встановлено, що відповідач Бондаренко Т.В. зареєстрована як приватний підприємець, у зв’язку з чим одержана допомога по безробіттю з березня 2013 року до 07 липня 2013 року підлягає поверненню на розрахунковий рахунок Бориспільського міськрайонного центру зайнятості.

Згідно довідки до акта від 15 липня 2013 року № 172 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», виданої 30 липня 2013 року Бориспільським міськрайонним центром зайнятості, безробітній Бондаренко Т.В. за період з 19 березня 2013 року до 07 липня 2013 року належить до повернення допомога по безробіттю в сумі 6 565,83 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28 листопада 2013 року за № 17672960 Бондаренко Т.В. зареєстрована як фізична особа - підприємець з 13 лютого 2004 року.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування по безробіттю» передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2, 7 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити ^о роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов’язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

За змістом ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 2 частини 2 статті 55 ГК України передбачено, що суб’єктами господарювання є громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ч. З статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6.2. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (далі - Порядок), допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин (п. 6.14 Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог відповідно до вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визначившись вірно з характером спірних правовідносин, встановивши в повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача матеріальної шкоди внаслідок незаконного отримання допомоги по безробіттю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент реєстрації у Бориспільському міськрайонному центрі зайнятості, отримання статусу безробітної та допомоги по безробіттю, відповідач ще не була позбавлена статусу підприємця та належала до категорії зайнятого населення, а отже визнаною безробітною, отримувати матеріальне забезпечення за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» права не мала.

Доводи заявника Бондаренко Т.В., викладені у касаційній скарзі про те, що на момент реєстрації у центрі зайнятості вона не отримувала прибутку, як фізична особа - підприємець правового значення не мають, оскільки на той момент відомостей до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внесено не було.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2014 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2015 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.