Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про визнання неукладеним договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води для централізованого постачання гарячої води, про зобов’язанн

У червні 2015 року Благова Г.О. звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить визнати вищезазначений договір неукладеним, зобов’язати відповідача не надавати їй послуги, передбачені цим договором, а також відшкодувати завдану їй моральну шкоду у розмірі 19 000 грн. та судові витрати.

Свої вимоги Благова Г.О. обґрунтувала тим, що 25 липня 2014 року між нею та відповідачем був підписаний договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води для централізованого постачання гарячої води, в п. 32 якого вона вказала, що не визнає заборгованість за надані послуги теплопостачання в розмірі 3 101 грн. 08 коп. Зазначала, що в додатку № 1 до вказаного договору від 25 липня 2013 року нею вказані доповнення та пункти договору, з якими вона не погоджується, а під текстом договору зазначено, що договір, підписаний сторонами, набере законної сили разом з указаним додатком. Звернула увагу на те, що додаток №1 не містить підпису відповідача, а отже сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано неукладеним договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води для централізованого постачання води, який було підписано 25 липня 2014 року між Комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа» (далі - КПТМ «Бориспільтепломережа») та Благовою Г.О.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції в частині визнання неукладеним договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води для централізованого постачання води та в частині стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду Благова Г.О. звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційну Благової Г.О. відхилено.

Рішення апеляційного суду Київської області від  11 листопада 2015 року залишено без змін.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:      1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 25 липня 2014 року Благовою Г.О. та КПТМ «Бориспільтепломережа» було підписано договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву 'води для централізованого постачання гарячої води.

Згідно з п. 32 вказаного договору заборгованість за надані послуги теплопостачання на квартиру, яка належить позивачу, станом на 01 липня 2014 року становить 3 101 грн 08 коп. та визнана сторонами.

Під текстом вказаного договору Благова Г.О. зазначила, що він набере законної сили разом із додатком № 1, в якому остання вказала умови, на яких вона погоджується користуватись послугами виробника та те, що п. 32 договору є спірним і нею не визнається.

У вказаному додатку відсутній підпис посадової особи КПТМ «Бориспільтепломережа».

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не дійшли згоди з приводу істотних умов вказаного договору, викладених в п. 32 та додатку № 1 до нього, а отже наявні підстави для визнання зазначеного договору неукладеним.

При цьому судом зазначено, що чинним законодавством не передбачена можливість відключення квартири багатоквартирного будинку від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.                                                                                                       

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання вищевказаного договору неукладеним та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що запропоновані позивачем односторонні зміни до договору, викладені в додатку № 1 не є істотними умовами договору, а отже вимога позивача про визнання договору неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, які передбачені законом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Зі      змісту ч. З ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до роз’яснень, наданих в абз. 6 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п’ятої ЦК України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те що, обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання договору неукладеним не відповідає вимогам закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2015 року, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.