Узагальнення судової практики розгляду суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської кримінальних проваджень, пов’язаних із притягненням завідома невинного до кримінальної відповідальності

Узагальнення судової практики

розгляду суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської кримінальних проваджень, пов’язаних із притягненням завідома невинного до кримінальної відповідальності

На виконання листа Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2016 року №07-13/19/16 Бориспільським міськрайонним судом проведено аналіз судової практики розгляду суддями Бориспільського міськрайонного суду кримінальних проваджень, пов’язаних із притягненням завідома невинного до кримінальної відповідальності (ст.372 КК України) за період з  2010 року та за п’ять місяців 2016 року.

Метою проведення аналізу є висвітлити проблемні та спірні питання що виникають при розгляді даної категорії справ.

У період з 2010 року по 2016 рік кримінальних проваджень, пов’язаних із притягненням завідома невинного до кримінальної відповідальності на розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області не перебувало.

Стаття 62 Конституції України проголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У разі порушення цих вимог настає відповідальність за ст. 372 КК як за спеціальний вид (відносно ст. 364 КК) службового зловживання.

Потерпілим від злочину за ст. 372 КК є особа, невинувата у вчиненні того злочину, що їй інкримінується. При цьому це може бути як особа, що взагалі не вчиняла жодний злочин, так і така, що вчинила інший злочин, ніж той, за який її притягують до кримінальної відповідальності. Тому притягнення до кримінальної відповідальності особи, щодо якої є докази її винуватості, але з порушенням встановленого законом процесуального порядку, не може кваліфікуватися за ст. 372 КК і за інших необхідних умов може розглядатися як злочин, передбачений ст. 364 КК. Застосування ст. 372 КК виключається й у разі притягнення завідомо невинного не до кримінальної, а до інших видів юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової). За інших необхідних умов такі дії можуть містити ознаки злочину, передбаченого ст. 364 КК.

Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності регулюється  ст. 372 КК України.

Основний безпосередній об’єкт злочину - суспільні відносини у сфері правосуддя.

З приводу законної діяльності слідчого або прокурора, спрямовані на забезпечення прав і основних свобод людини та громадянина. Додатковим об’єктом цього злочину проти правосуддя можуть бути суспільні відносини у сфері охорони життя, здоров’я, волі, особистої недоторканності, честі й гідності людини, права власності, авторитет правоохоронних органів тощо. 

Потерпілим від злочину є фізична особа, яку незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності.

Об’єктивна сторона злочину полягає в притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою. Притягнення до кримінальної відповідальності є однією зі стадій кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 372 КК є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні злочину в порядку ст. 278 КПК. У разі складення письмового повідомлення про підозру відносно завідомо невинного дії винної особи слід розглядати як готування до злочину й кваліфікувати за ч. 1 ст. 14 ст. 372 КК .

Суб’єкт злочину є спеціальним. Ним може бути службова особа, яка має право притягувати до кримінальної відповідальності: 1) слідчий; 2) прокурор 3) інша уповноважена на те законом особа.

Під іншою уповноваженою на те законом особою, яка притягує завідомо невинного до кримінальної відповідальності, законодавець, як видається, мав на увазі особу, яка проводить дізнання відповідно до положень ч. 3 ст. 38 КПК.

Суб’єктивна сторона злочину. Незважаючи на те, що ст. 872 КК не містить спеціальної вказівки на форму вини, розглядуваний злочин можна скоїти лише умисно через використання у конструкції ч. 1 ст. 372 слова завідомо. Вид умислу - прямий.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 372 КК) є:

1) поєднання з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину;

2) поєднання зі штучним створенням доказів обвинувачення;

3) поєднання з іншою фальсифікацією.

За результатами проведеного аналізу зазначених вище норм Кримінального кодексу України за період 2010 року  по 2016 рік висновків, щодо практики застосування не є можливим зазначити, оскільки дана категорія справ до Бориспільського міськрайонного суду Київської області не надходила.

Стосовно пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики з цієї категорії справ, слід зазначити, що при розгляді справ та ухвалені рішень суддям потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Верховного та Вищого Спеціалізованого Суду, практики Європейського суду з прав людини та обговорювати причини скасування судових рішень судами вищої інстанції.