Верховний Суд висловився щодо оскарження рішень держвиконавців

Якщо законом установлено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, це виключає юрисдикцію адмінсудів у такій категорії справ. Про це йде мова у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року №6-30цс16, текст якого публікує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

16 березня 2016 року м.Київ №6-30цс16

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Сеніна Ю.Л.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою державного підприємства «Придніпровська залізниця», заінтересовані особи: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, Особа 6, на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. за заявою державного підприємства «Придніпровська залізниця» про перегляд ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 та ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2015,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ДП «Придніпровська залізниця» звернулося до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10.01.2014 солідарно стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» та Особи 8 на користь Особи 6 97 тис. 450 грн. на відшкодування моральної шкоди. 10.04.2014 старший державний виконавець Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2/180/167/2014, виданого на підставі зазначеного судового рішення, та надав строк до 16.04.2014 для добровільного виконання постанови. 16.04.2014 ДП «Придніпровська залізниця» перерахувало на користьОсоби 6 81127 грн. 10 коп. з урахуванням вимог ст.168 Податкового кодексу. 6.11.2014, не роблячи жодних примусових дій по виконанню рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10.01.2014, старший державний виконавець Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Біловол В.О. прийняв постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1632 грн. 29 коп.

Прийняття постанови про стягнення виконавчого збору порушило вимоги ст.49 закону «Про виконавче провадження, оскільки виконавче провадження підлягало закінченню у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду.

ДП «Придніпровська залізниця» просило скасувати постанову від 6.11.2014 старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Біловола В.О., визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця та зобов’язати його вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 в задоволенні скарги ДП «Придніпровська залізниця» відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 ухвалу суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою ВСС від 15.10.2015 касаційну скаргу ДП «Придніпровська залізниця» відхилено, ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду заяві ДП «Придніпровська залізниця» просить скасувати ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме ч.1 ст.383, ч.3 ст.332 Цивільного процесуального кодексу.

На підтвердження своїх доводів заявник наводить ухвали ВСС від 29.09.2011, 24.03.2015.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши викладені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п.2 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Суди під час розгляду справи встановили, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10.01.2014 солідарно стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» та Особи 8 на користь Особи 6 97 тис. 450 грн. на відшкодування моральної шкоди.

10.04.2014 старший державний виконавець Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/180/167/2014, виданого на підставі зазначеного судового рішення та надав строк до 16.04.2014 для добровільного виконання постанови.

16.04.2014 ДП «Придніпровська залізниця» перерахувало на користь Особи 6 81127 грн. 10 коп. відповідно до вимог ст.168 ПК.

6.11.2014 старший державний виконавець Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Біловол В.О. прийняв постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1632 грн. 29 коп.

Скасовуючи судове рішення місцевого суду та постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання судових рішень у цивільних справах, належать до компетенції адміністративних судів.

Проте у наданих для порівняння ухвалах ВСС сформульовано такі положення: — в ухвалі від 29.09.2011 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які

розглянули скаргу товариства в порядку цивільного судочинства та ухвалили рішення по суті спору, частково задовольнивши скаргу про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника відділу державної виконавчої служби та зобов’язання вчинити дії;

— в ухвалі від 24.03.2015 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які розглянули скаргу ДП «Придніпровська залізниця» в порядку цивільного судочинства та ухвалили рішення по суті спору, відмовивши в задоволенні скарги про визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанови про стягнення виконавчого збору та визнання неправомірною його бездіяльності щодо невчинення належних дій по закінченню виконавчого провадження.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме ч.1 ст.383 ЦПК, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.

Частиною 1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розд.VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК і ст.1212 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.82 закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами ст.383 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч.2 ст.384 ЦПК).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими ст.386 цього кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч.1 ст.387 ЦПК).

Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи

бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові ВС від 11.11.2015 в справі №6-2187цс15.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин норму ч.1 ст.383 ЦПК та дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Відповідно до ст.360⁴ ЦПК Верховний Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ч.1 ст.355 цього кодексу.

Ураховуючи викладене, постановлені у справі ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.360³ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ДП «Придніпровська залізниця» задовольнити.

Ухвалу ВСС від 15.10.2015, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 скасувати, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.