Як застосовувати окремі норми КПК України, розповіли у ВССУ

У Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відбулася робоча нарада керівництва ВССУ із слідчими суддями районних судів міста Києва та апеляційного суду міста Києва.

Як повідомляє прес-служба ВССУ, на нараді обговорювалися питання застосування положень Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих слідчих (розшукових) дій та заходів забезпечення кримінального провадження, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Заступник Голови ВССУ Станіслав Кравченко поінформував про динаміку розгляду слідчими суддями клопотань про застосування запобіжних заходів. За його словами, порівняно з первинним етапом дії КПК у 2012 - 2013 роках кількість клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у 2015 році зросла на 62 відсотки. При цьому збільшення кількості клопотань про тримання під вартою призвело до значного зменшення кількості клопотань про застосування таких запобіжних заходів, як особиста порука та особисте зобов’язання. Серед заходів забезпечення кримінального провадження, які найчастіше застосовується судами, доповідач назвав тимчасовий доступ до речей і документів.

Станіслав Кравченко зазначив, що вилучення матеріалів судових справ, які перебувають у провадженні суду будь-якої юрисдикції, органами досудового розслідування не ґрунтується на кримінальному процесуальному законі, може бути передумовою грубого порушення прав учасників такого судового провадження та є винятковою процесуальною дією, яка може бути здійснена лише у тому випадку, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Також він зупинився на роз’ясненні питання про проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді та належний розгляд слідчим суддею питання про встановлення наявності підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

За словами судді, секретаря судової палати у кримінальних справах ВССУ Валентини Щепоткіної, надання методичної допомоги судам нижчого рівня у вирішенні складних питань правозастосування є важливим напрямом діяльності судової палати у кримінальних справах ВССУ. 

За час дії нового КПК України стаття 170, що регулює порядок накладення арешту на майно, змінювалась 6 разів, повідомила доповідач. Останні зміни внесено Законом України від 18 лютого 2016 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації». Проаналізувавши положення цього Закону, суддя наголосила на основних змінах до КПК України, що стосуються, зокрема, цілей накладення арешту на майно та розширення переліку суб’єктів, до майна яких може бути застосовано арешт.

Нова редакція статті 170 КПК України, як пояснила Валентина Щепоткіна, чітко закріплює цілі накладення арешту на майно: збереження речових доказів; можливість спеціальної конфіскації; конфіскація майна як виду покарання чи заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Акцентувала увагу суддя ВССУ і на тому, що обов’язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.

Водночас застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Також для ефективного захисту прав громадян слідчі судді мають використовувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Раймондо проти Італії», «Едисьйон Перископ» проти Франції».

Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя зобов’язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду.