Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі про визнання бездіяльності протиправною та зобов язання вчинити дії

У червні 2014 року Моравський Ю.В. звернувся до з адміністративним позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, в якому, просив визнати протиправною бездіяльність Щасливської сільської ради щодо порушення процедури розгляду клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації та зобов'язати Щасливську сільську ради винести та розглянути на сесії ради клопотання щодо надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) - не більше 0,25 га в адміністративних межах села Щасливе, Бориспільського р-ну, Київської області.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він подав до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для передачі у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах села Щасливе Бориспільського району Київської області.

Листом Щасливської сільської ради № 02-14-509 від 24 квітня 2014 року йому було повідомлено, що клопотання розглядалось 24.04.2014 року на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних питань та охорони навколишнього середовища, яка дійшла висновку про невідповідність клопотання вимогам ст.118 ЗК України, так як на графічних матеріалах, доданих до клопотання, не зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Проте, згідно ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.118 ЗК України, клопотання повинне розглядатись на сесії сільської ради, на якій приймається відповідне рішення.

Тому він просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення процедури розгляду клопотання та зобов’язати відповідача винести і розглянути на сесії його клопотання відповідно до норм чинного законодавства.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Щасливської сільської ради щодо порушення процедури розгляду клопотання Моравського Ю.В. про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації. Зобов'язано Щасливську сільську ради винести та розглянути на сесії ради клопотання Моравського Ю.В. щодо надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) - не більше 0,25 га в адміністративних межах села Щасливе, Бориспільського р-ну, Київської області.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду Моравський Ю.В. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року касаційну скаргу Моравського Ю.В. задоволено частково.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року скасовано. Провадження у справі закрито.

При цьому суд виходив з того, що ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України  виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Встановлено, що предмет спору у справі пов'язаний із набуттям права власності на земельну ділянку.

За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14).

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За змістом частини 1  статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.