Якщо виявлено помилку у правовстановлюючому документі

Трапляються випадки, коли громадяни не можуть використовувати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них відомості про особу не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах.
         Зазвичай, особа легковажно вважає це не суттєвим та не намагається своєчасно їх усунути доки не стикнеться з проблемою. 
         Перешкоди в переважній більшості виникають при необхідності оформлення майнових прав громадянина, наприклад, при оформленні спадкових прав, відчуженні права власності тощо. І зазвичай на цій стадії виникає необхідність усунення перешкод для реалізації прав, які виникли у особи внаслідок помилки при зазначенні відомостей про нього.
         Як має вчинити громадянин, який виявив таку невідповідність у правовстановлюючих документах?
       З роками не втрачає своєї актуальності питання встановлення фактів належності правовстановлюючих документів, яке виникає внаслідок того, що прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження особи, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям. по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

 Так, в житті трапляються випадки, коли громадяни не можуть використовувати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них відомості про особу не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах. Це могло бути викликано, зокрема, різними варіантами перекладу з російської мови на українську мову прізвища, ім’я, по батькові або допущенні технічні помилки при зазначенні відомостей про особу тощо.

 Зазвичай, в силу неуважності особа не помічає невідповідності зазначення відомостей про неї у документі, або при отриманні документа легковажно вважає це не суттєвим та не намагається своєчасно їх усунути. 

 Перешкоди в переважній більшості виникають при необхідності оформлення майнових прав громадянина, наприклад, при оформленні спадкових прав, відчуженні права власності тощо. І зазвичай на цій стадії виникає необхідність усунення перешкод для реалізації прав, які виникли у особи внаслідок помилки при зазначенні відомостей про нього.

 Як має вчинити громадянин, який виявив таку невідповідність у правовстановлюючих документах?

 В першу чергу необхідно звернутися до державного органу, який видав відповідний правовстановлюючий документ, з проханням виправити виявлену в ньому помилку.

 У разі, якщо державна установа, яка видала цей документ, не може виправити допущену в ньому помилку, або така установа ліквідована, та архівні документи не збереглися, громадянин має право звернутися до суду з завою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

 Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи та в ній повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити (факт належності особі правовстановлюючого документу) та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

 До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

 Крім того при подачі заяви до суду необхідно сплатити судовий збір у визначеному Законом України «Про судовий збір» розмірі - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (для прикладу, з 1 січня 2016 року ставка судового збору в цій категорії справ становить 275 грн. 60 коп.).

 Слід відмітити, що закон передбачає пільги щодо сплати судового збору. Зокрема від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів тощо. В разі, якщо на особу, яка звертається до суду, розповсюджуються зазначені пільги по сплаті судового збору, докази на підтвердження цього мають бути приєднані до заяви.

    Несплата судового збору при подачі заяви про встановлення факту належності документа (за умови відсутності у особи права на пільги щодо сплати судового збору), а також невідповідність змісту такої заяви зазначеним вище вимогам закону, тягне за собою наслідки у виді залишення такої заяви судом без руху та надання заявнику строку для усунення цього недоліку. В разі ж несплати судового збору, або не усунення недоліків заяви, після спливу наданого для цього строку, заява  повертається.

 Справа за заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу розглядається судом в порядку окремого провадження. Це вид непозовного цивільного судо­чинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про під­твердження наявності або відсутності юридичних фактів, що ма­ють значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

 Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

 Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати:

- особа-власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй;

- спадкоємці померлої особи – власника цього документа для оформлення спадкових прав;

- утриманці померлого для одержання пенсії;

- інші особи, які мають інтерес у встановленні факту.

 Заінтересованими особами є особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права й обов’язки.

 Заінтересованими особами залежно від мети встановлення факту можуть бути: військкомати, органи внутрішніх справ, управління соціального захисту населення, управління Пенсійного фонду України, фінансові органи, органи виконавчої влади, навчальні заклади, органи страхування тощо.

  Слід відмітити, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

 Звертаємо увагу, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об’єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду не підлягають.

 Як згадувалося раніше, для порушення в судах справи про встановлення належності правовстановлюючого документа необхідно подати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що установа, яка його видала, не має можливість внести до нього відповідні виправлення. При розгляді справи суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих в різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.

 За результатами розгляду заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа суд виносить рішення, яке може бути оскаржене.  Судові рішення у справах окремого провадження не підлягають примусовому виконанню. Вони є підставою для оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян.

 При цьому слід звернути увагу, що суд під час судового розгляду має встановити саме факт належності правовстановлюючого документу, а не факти, які підтверджуються цим документом. Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.

 Крім того, слід врахувати, що описки та помилки в судовому рішенні виправляються не шляхом встановлення факту належності цього правовстановлюючого документу, а шляхом виправлення описки у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

 Наостанок варто порадити громадянам, що для запобігання витрат власного часу та коштів, пов’язаних з судовим розглядом, слід уважно перевіряти правильність написання відомостей про особу в документах і одразу вимагати їх виправлень. У разі ж виявлення помилок згодом, прикладати зусиль для їх усунення, аби запобігти негативних наслідків, які можуть виникнути у майбутньому.