Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
24.09.2016 року старший слідчий Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області звернувся з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке підтримував у судовому засіданні та пояснив, що «Особі 1» оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України і є всі підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші злочини оскільки раніше судимий та вчинив новий злочин, незаконно впливати на потерпілих та свідків. З метою запобігання цих ризиків слідчий просить обрати «Особі 1» запобіжний захід у виді тримання його під вартою.
24.09.2016 року слідчим суддею оголошено ухвалу у судовому провадження за вказаним клопотанням, якою у клопотанні старшого слідчого Бориспільського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області відмовлено у зв’язку з відсутністю підстав для його обрання, та звільнено «Особу 1» з-під варти в залі суду, негайно.
При цьому суд виходив з того, що слідчий звернувся до суду з поданням про застосування по відношенню до «Особи 1» запобіжного заходу у виді тримання під вартою 24.09.2016р.
До клопотання слідчим надано дві копії повідомлення про підозру (а.п.5-8) та (а.п.14-17). Зазначені документи мають суттєві відмінності один від одного. Так в повідомленні про підозру (а.п.5-8) не зазначено дати його складання та часу і дати вручення її особі. Натомість, на а.п.8 знаходиться підпис особи, підпис адвоката та слідчого, які виконані ними власноручно. В повідомленні про підозру (а.п.14-17) вже проставлена власноручно слідчим дата такого повідомлення, але на останній сторінці, проставивши час і дату вручення повідомлення про підозру, слідчий використав аркуш з фотокопіями підписів затриманого, його адвоката та своїм підписом.
Тобто, два зазначені документи надані слідчим, містять різні дати і час їх виконання та вручення, з чого слідчий суддя не може зробити висновок про те, коли саме була вручена підозра затриманому.
Крім того, слідчим в якості додатку до клопотання, додано протокол затримання особи, згідно даних якого, особа була затримана 23.09.2016р. о 17-00 годині. Адвокатом було надано суду копію протоколу затримання особи, яка була вручена йому слідчим, і в якій зазначено, що «Особу 1» було затримано 22.09.2016р. о 17-00 годині.
При цьому слідчий в судовому засіданні визнав, що «Особа 1» фактично було затримано 21.09.2016р., що свідчить про умисне надання слідчим суду недостовірних відомостей з метою вчинення дій спрямованих на порушення особистих прав і свобод особи, та приховання фактів побиття «Особи 1» в приміщенні Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області.
Крім того, з наданої слідчому судді копії повідомлення про підозру, яка була надана слідчому судді адвокатом «Особи 1» вбачається, що зазначена копія не підписана слідчим, який здійснював це повідомлення, що свідчить про порушення права особи бути проінформованою в чому вона підозрюється.
Згідно до вимог ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій в порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що «Особу 1» фактично було затримано 21.09.2016р. об 11-00 годині. Тобто надані слідчим слідчому судді відомості щодо часу затримання «Особи 1», які відображені в протоколі затримання, (як наданому слідчому судді, так і наданому адвокату), є недостовірними відомостями і такими, що не відповідають дійсності.
Відповідно до вимог ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів.
Статтею 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
В судовому засіданні встановлено, що «Особу 1» затримано 21.09.2016р. о 11.-00 годині. Підозра вказаній особі мала бути вручена до 11-00 години 22.09.2016р., чого слідчим зроблено не було, затриманого звільнено також не було. Вручення підозри в більш пізній термін є незаконним, не звільнення особи в порядки і строки визначені КПК України мають ознаки незаконного позбавлення волі особи.
Крім того, слідчим не перевірено і не спростовано пояснення «Особи 1» про застосування по відношенню до нього працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області фізичного насильства, наслідком якого є наявність слідів тілесних ушкоджень на його обличчі, не надання медичної допомоги, що могло становити загрозу його життю та здоров’ю, ненадання зустрічі з адвокатом, що є суттєвим порушенням права особи на захист.
Слідчий суддя вважає зазначені обставини такими, що мають місце, оскільки, згідно до вимог ст. 62 Конституції України всі сумніви і протиріччя щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Отже, з огляду на наведене слідчий суддя вважає, що, на час розгляду клопотання, «Особа 1» процесуального статусу підозрюваного не набув.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом який не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється чи обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення (злочину).
За наведених обставин у слідчого судді відсутні підстави для задоволення клопотання.
Крім того, згідно до вимог ст. 206 ч.3 КПК України, слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену волі особу, якщо орган державної влади, чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших підстав для позбавлення особи свободи.
Оскільки слідчому судді таких підстав ні слідчим ні прокурором не наведено, «Особу 1» було негайно звільнено з-під варти.
_03_03.png)
