ВАСУ встановив, що голова суду загальної юрисдикції не уповноважений контролювати надсилання копій рішень до ЄДРСР

Голова суду загальної юрисдикції не уповноважений здійснювати контроль за суддями відповідного суду під час виконання ними обов’язку з надсилання електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень. 

До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у постанові від 29 вересня 2016 року № 15, в якій роз'яснено практичне застосування пункту 10 розділу III Інструкції з підготовки та надсилання, приймання та обробки, оприлюднення та зберігання електронних копій в Єдиному державному реєстрі судових рішень у частині здійснення головою суду контролю за надсиланням електронних копій судових рішень до ЄДРСР.

У висновку ВАСУ зазначається, що відповідно до розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25, автоматизована система документообігу суду забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, у тому числі відправку оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР. Тобто відправка оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР є елементом (підсистемою) функціонування автоматизованої системи документообігу суду.

У свою чергу частини перша, третя статті 152 Закону про судоустрій і статус суддів передбачають, що: організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату; керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу. Це означає, що забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу суду є складовою виконання функції з організаційного забезпечення роботи суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 124 Закону про судоустрій і статус суддів для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування − самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями; до питань внутрішньої діяльності судів належать, зокрема, питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів.

Із наведених положень випливає, що відправка оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР є елементом внутрішньої діяльності судів, вирішення питань щодо якої належить до відання органів суддівського самоврядування.

Отже, контроль за відправкою оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР належить до відання органів суддівського самоврядування. 

Аналіз законодавства дозволяє стверджувати, що збори суддів мають достатньо повноважень для реагування на порушення суддею порядку відправки оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.

По-перше, відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 126 Закону про судоустрій і статус суддів збори суддів за результатами обговорення певного питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретного судді мають право прийняти рішення, що є обов’язковим для суддів. Тобто збори суддів своїм рішенням можуть зобов’язати суддю усунути порушення, допущені ним при виконанні правових положень щодо відправки оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.

По-друге, відповідно до пункту «в» частини першої статті 92 Закону про судоустрій і статус суддів умисне або внаслідок недбалості порушення засад гласності і відкритості судового процесу є підставою дисциплінарної відповідальності судді. Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України одним з елементів гласності і відкритості судового процесу є право кожного на ознайомлення в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Такий порядок ознайомлення визначено Законом України «Про доступ до судових рішень», за яким, зокрема: для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції ДСА України забезпечує ведення ЄДРСР; суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (частини перша, третя статті 3). При цьому право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Із наведених положень випливає, що збори суддів мають право ініціювати дисциплінарну відповідальність судді, який умисно або внаслідок недбалості порушив порядок відправки оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.

При цьому варто зазначити, що голова суду не має такого права. За позицією Ради суддів України звернення голови суду до дисциплінарного органу з поданням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за власною ініціативою, а не на виконання відповідного рішення зборів суддів, суперечитиме статті 13 Кодексу суддівської етики у редакції, затвердженій XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1). Відповідно до статті 13 цього Кодексу суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і тому, що професійні судді колективно вирішують питання організації роботи суду.

По-третє, відповідно до частини шостої статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачається адміністративна відповідальність за ненадання доступу до судового рішення або матеріалів справи за заявою особи, а також інше порушення Закону України «Про доступ до судових рішень». Протокол про це адміністративне правопорушення мають право складати уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (пункт 8-1 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Таким чином, збори суддів мають право ініціювати перед Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини питання про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення Закону України «Про доступ до судових рішень», вчинене шляхом порушення порядку відправки оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.