Апеляційним судом Київської області скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в частині стягнення моральної шкоди

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, в якому просить стягнути з ДП МО України «Укрвійськбуд» на її користь пеню в розмірі 239658,24 грн. за період із 01 жовтня 2010 року по 31 серпня 2015 року та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12 лютого 2007 року за договором купівлі-продажу цінних паперів вона придбала пакет іменних цільових облігацій в бездокументарній формі, емітованих ТОВ «Виробнича компанія «Фарелл» загальною вартістю 292314 грн. В цей же день 12 лютого 2007 року між нею, ДП МО України «Укрвійськбуд» і ТОВ «Виробнича компанія «Фарелл» було укладено договір про резервування цільового об’єкту, на підставі якого ТОВ «ВК«Фарелл» як «Емітент» зобов'язався зарезервувати за позивачкою у житловому будинку по вул.Ватутіна 97 у м.Борисполі Київської області двокімнатну квартиру № 164 на 5 поверсі загальною площею 67,98 кв.м. та після введення в експлуатацію передати квартиру покупцю облігацій. ДП «Укрвійськбуд», як «Замовник» зобовязався збудувати вказаний багатоповерховий житловий будинок по вул.Ватутіна 97 у м.Борисполі та ввести його в експлуатацію у ІІ кварталі 2008 року. 28 липня 2009 року було укладено договір про внесення змін до договору про резервування цільового обєкту, згідно яких вона передала емітенту ТОВ «ВК«Фарелл» придбаний нею пакет облігацій, а товариство передало їй майнові права на цільовий обєкт у вигляді зарезервованої квартири. Також у даному договорі були більш детально обумовлені права та обовязки сторін, в тому чилі відповідальність замовника, та змінено термін введення в експлуатацію об'єкта будівництва до 01 жовтня 2010 року. Вказувала, що вона виконала всі умови договорів, однак замовник ДП МО України «Укрвійськбуд» так і не завершив будівництво обєкту нерухомості та не увів його в експлуатацію до 1 жовтня 2010 року, у звязку з чим відповідно до п.3.2 договору має сплатити пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості пакету облігацій за кожен день прострочення. Крім того, їй завдано моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях, які є наслідком протиправної поведінки відповідача і яку оцінила у розмірі 25000 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто із ДП МО України «Укрвійськбуд» на користь позивачки пеню в розмірі 239658,24 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач ДП МО України «Укрвійськбуд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд не застосував до вимог про стягнення пені річний строк позовної давності про що подана заява. Суд неправомірно стягнув моральну шкоду та не взяв до уваги відсутність прямої вини ДП «Укрвійськбуд» як замовника за невиконання договірних зобов’язань.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2016 року в частині стягнення моральної шкоди скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2016 року в частині стягнення пені та судових витрат змінити, стягнувши із Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 48705 гривень 60 коп. та стягнувши із Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на користь держави судовий збір в розмірі 487 гривень 05 коп.

При цьому суд виходив з того, що судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2007 року було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 03/02 - К/061-В, сторонами якого є: покупець - ОСОБА_2, продавець - ТОВ «Фінансова компанія «Партнер-Капітал», торговець ТОВ «Українська мандатна компанія», емітент облігацій - ТОВ «Виробнича компанія «Фарелл».

За умовами вказаного договору позивачка ОСОБА_2 придбала пакет іменних цільових облігацій в бездокументарній формі, емітованих ТОВ «Виробнича компанія «Фарелл», в кількості 6798 штук за ціною 43 гривні за одну штуку загальною вартістю 292314 грн.

В цей же день 12 лютого 2007 року між ОСОБА_2 ДП МО України «Укрвійськбуд» і ТОВ «Виробнича компанія «Фарелл» було укладено договір про резервування цільового обєкту, на підставі якого ТОВ «ВК«Фарелл» як «Емітент» зобов'язався зарезервувати за позивачкою у житловому будинку по вул.Ватутіна 97 у м.Борисполі Київської області двокімнатну квартиру № 164 на 5 поверсі загальною площею 67,98 кв.м. і після завершення будівництва передати квартиру покупцю облігацій. ДП «Укрвійськбуд», як «Замовник» зобовязався збудувати вказаний багатоповерховий житловий будинок по вул.Ватутіна 97 у м.Борисполі. Запланований термін введення обєкта в експлуатацію - ІІ квартал 2008 року.

28 липня 2009 року між сторонами було укладено договір № 107/К про внесення змін і доповнень до договору про резервування цільового обєкту, згідно яких у звязку із закінченням строку погашення облігацій позивачка ОСОБА_2 передала емітенту ТОВ «ВК«Фарелл» придбаний нею пакет облігацій, а товариство передало їй майнові права на цільовий обєкт у вигляді зарезервованої двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Згідно п.1.1.2 доповнень датою набуття позивачкою майнових прав на обєкт є дата підписання акту приймання-передачі майнових прав.

Згідно п.1.6 доповнень для оформлення за покупцем права власності на обєкт нерухомості замовник ДП МО України «Укрвійськбуд» зобовязався надати копію акта вводу будинку в експлуатацію та технічний паспорт на кваритру.

Згідно п.2.4.2 доповнень замовник будівництва ДП МО України «Укрвійськбуд» зобов'язався закінчити будівництво будинку та ввести його в експлуатацію до 01 жовтня 2010 року. Виконання замовником будівництва своїх зобов'язань вважається простроченим у випадку, якщо об'єкт будівництва не введено в експлуатацію у зазначені строки.

Відповідно до п.2.4.4 доповнень зобов'язання замовника будівництва за цим договором вважатимуться повністю виконаними після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та передачі покупцеві свідоцтва про право власності на житло і технічного паспорту на квартиру.

Згідно п.2.5 доповнень покупець зобов'язаний передати пакет облігацій у строки та у порядку, що визначені договором резервування та цим договором.

Згідно п.3.2 доповнень за порушення строків виконання своїх договірних зобов'язань перед покупцем замовник будівництва має сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від загальної номінальної вартості пакету облігацій за кожен день прострочення.

Також судом встановлено, що позивача ОСОБА_2 як покупець виконала всі умови вищевказаних договорів, зокрема придбала, оплатила, а потім і передала емітенту за актом приймання-передачі пакет облігацій у строки та у порядку, що визначені договорами резервування та договором про внесення змін і доповнень до договору резервування.

Натомість замовник будівництва ДП МО України «Укрвійськбуд» не виконав своїх зобов'язань за вищевказаними договорами, зокрема не забезпечив виконання будівельних робіт, введення об'єкту нерухомості в експлуатацію у встановлений договором термін до 01 жовтня 2010 року, а також передачу покупцеві документів для оформлення права власності на квартиру.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач ДП «Укрвійськбуд»не виконав свої обовязки за договорами про резервування цільового обєкту від 12 лютого 2007 року та про внесення змін і доповнень до договору про резервування цільового обєкту від 28 липня 2009 року, а саме: не завершив будівництво, не увів будинок в експлуатацію та не передав покупцеві документи для оформлення права власності на квартиру, а тому має нести відповідальність, передбачену законом та п.3.2 договору у вигляді сплати пені.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися в тому числі неустойкою, яку ч. 1 ст.549 ЦК України визначає як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобовязання.

     Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивліьних прав і обовязків (ч.1 ст.626 ЦК). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч.1 ст.627 ЦК).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

     Проте, визначаючи розмір пені, який підлягає стягненню, суд порушив норми матеріального права, які регулюють позовну давність.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (ч.2 ст.258 ЦК України)

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договорів, укладених між сторонами, замовник будівництва відповідач ДП «Укрвійськбуд» зобов'язався закінчити будівництво будинку та ввести його в експлуатацію до 01 жовтня 2010 року, чого не виконав. Отже саме з цього моменту замовником порушено зобовязання і для позивачки почав перебіг строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, передбаченої договором.

Вирішуючи спір, суд не врахував подану до суду першої інстанції заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені (а.с.77-78), і помилково стягнув пеню не в межах встановленого законом річного строку, а майже за 5 років, тобто за період із 01 жовтня 2010 року по 31 серпня 2015 року.

Крім того, колегія суддів не може погодитися із висновками суду про наявність підстав для стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи спір в цій частині, суд не врахував, що позивачка просить відшкодувати моральну шкоду, завдану їй невиконанням договору про резервування, тобто моральну шкоду, повязану із невиконанням зобовязання, а отже застосуванню підлягала ст.611 ЦК України, яка встановлює, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Проте ні закон, який регулює спірні правовідосини, ні укладений між сторонами договір не передбачає відшкодування моральної шкоди у звязку із невиконаням умов договору. За таких обставин рішення суду в частині стягнення моральної шкоди не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові з викладених вище підстав, а саме у зв’язку з тим, що вимоги не грунтуються на законі.

Рішення суду в частині стягнення неустойки та судових витрат підлягає зміні.

Колегія суддів застосовує строк позовної давності відповідно до поданої відповідачем заяви і стягує пеню на користь позивачки в межах річного строку в розмірі 48705,60 грн. згідно п.3.2 договору.

Відповідно до положень ст.88 ЦК України суд змінює рішення в частині стягнення із відповідача на користь держави судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.