Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі головам апеляційних судів висловився щодо підстав обмеження права на апеляційне оскарження вироку згідно з вимогами ч. З ст. 349 КПК України.
У листі зазначається, що згідно з положеннями ч. З ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. З ст. 349 КПК.
Разом із тим заборона оскаржувати в апеляційному порядку такі фактичні обставини кримінального провадження не позбавляє його учасників права оскаржувати судове рішення з інших підстав, визначених процесуальним законодавством, зокрема: п. З ч. 1 ст. 409 КПК (істотне порушення вимог кримінального процесуального закону), п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК (неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність), ч. 2 ст. 409 КПК (невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого).
Варто зазначити, що на розгляді Європейського суду з прав людини перебуває справа «Ростовцев проти України». У заяві, яка зумовила розгляд зазначеної справи ЄСПЛ, порушується питання про дотримання права заявника на апеляційне оскарження відповідно до ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
На думку заявника, відмова у відкритті апеляційного провадження, що ґрунтувалась на положеннях ч. З ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, не відповідала вимогам КПК.