Судова практика Верховного Суду України

Відчуження майна органом місцевого самоврядування всупереч закону та інтересам територіальної громади є підставою для витребування майна від набувача.

Невірне застосування статті 388 Цивільного кодексу України стало підставою для скасування Верховним Судом України рішень господарських судів у справі про витребування майна на користь територіальної громади міста Одеси.

Господарськими судами було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування майна. 

Спірне нерухоме майно, розташоване в історичному центрі міста Одеси, вибуло із власності територіальної громади на підставі договору купівлі-продажу, укладеного міською радою, та у подальшому було відчужено третім особам. 

Приймаючи рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд посилався, що Товариство є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки право власності набуло за договорами купівлі-продажу. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування спірного нерухомого майна, оскільки неправомірність рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів, укладених на підставі цього рішення, не свідчить про відсутність волі власника (Одеської міської ради), виключно з наявністю якої закон пов’язує можливість такого витребування. З таким висновком погодився і Вищий господарський суд України.

Цивільним кодексом України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 388 Цивільного кодексу України визначено випадки, за яких можливо витребувати майно від добросовісного набувача, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Відповідно до частини п’ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Частиною п’ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності.

Скасовуючи рішення господарських судів та направляючи справу для нового розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд України зазначив, що територіальна громада як власник об’єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. А тому висновок суду, про те, що неправомірність рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів, укладених на підставі цього рішення, не свідчить про відсутність волі власника, є помилковим (постанова від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15).