Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

В травні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з нього заборгованість за договором в розмірі 22 313 грн. 60 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 2758 грн. 70 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 15 166 грн. 16 коп., комісії в розмірі 2850,00 грн., а також штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 038 грн. 74 коп.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 01 липня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в заяві. ОСОБА_3 нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами ОСОБА_3», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_3 та інших невід’ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись ОСОБА_3 за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Позивач свої зобов’язання виконав належним чином, натомість відповідач ОСОБА_2 не надавав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в розмірі 22 313 грн. 60 коп., яку і просив стягнути позивач з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 01.07.2013 року у розмірі 5 665 грн. 41 коп., яка складається з: 2 758 грн. 70 коп. заборгованості за кредитом, 2 160 грн. 74 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі500 грн. фіксована частина та 245 грн. 97 коп. -процентна складова. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1 378 грн.

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення суду в частині зменшення заборгованості по процентам, відмови у стягненні пені, задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі. Рішення в іншій частині позивач просив залишити без змін.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилено.  Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що 01 липня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в заяві.

Зі змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 01.07.2013 року вбачається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи позивача (а.с.5).

Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 01.07.2013 року відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Крім того, зі змісту підписаної відповідачем 01.07.2013 року Довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процентна ставка в місяць становить 2,5%, тобто 30% річних, розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості (а.с.6).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, підписання договору являється згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.8-31).

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов’язаний у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та ОСОБА_4), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.2.7 Умов та правил, власник картки зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення ОСОБА_4.

Згідно п. 2.1.1.7.6. Умов та правил, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в ОСОБА_3, в тому числі з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов’язань.

Пунктом 1.1.2.4. Умов та Правил визначено, що за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобов’язується надати ОСОБА_3 письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед ОСОБА_3 заборгованість.

Згідно п. 1.1.3.2.3. Умов та правил, банк має право на зміну ОСОБА_3, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни наданого Кредиту (кредитного ліміту) зобов’язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.4.9 цього договору

У відповідності до п. 1.1.7.12 Умов та правил, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Також вказаними Умовами та правилами передбачено, що за користування Кредитом і ОСОБА_4 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами ОСОБА_3, з розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13.

  З наявного в справі розрахунку заборгованості (а.с.4) вбачається, що станом на 31.03.2016 року за відповідачем ОСОБА_2 рахується заборгованість на загальну суму 22 313 грн. 60 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 2758 грн. 70 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 15 166 грн. 16 коп., комісії в розмірі 2850,00 грн., а також штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 038 грн. 74 коп.

Судом також встановлено, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки: до 01.09.2014 року 30% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року включно 34,80% річних, з 01.04.2015 року по 31.01.2016 року включно 43,20% річних (а.с.4).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 758 грн. 70 коп. заборгованості за кредитом, 2 160 грн. 74 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. фіксована частина та 245 грн. 97 коп. - процентна складова, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості цих вимог, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

   Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

   Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  

   Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за ним заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків, висновок суду про стягнення вищевказаної заборгованості є законним та обґрунтованим.

Правильним є і рішення суду в частині зменшення розміру процентів з визначеної позивачем суми 15 166 грн. 16 коп. до 2 160 грн. 74 коп., оскільки у позивача не було підстав для збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, що суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України.

Так, за змістом ч.1 ст.1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом ч.3 вищевказаної статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до вимог ч.4 ст.1056-1 ЦК у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною 5 та 6 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Таким чином, судом вірно встановлено, що укладеним між сторонами договором, в тому числі вищезазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, не передбачено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, не передбачено формули визначення змінюваної процентної ставки, а також максимального розміру збільшення процентної ставки.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про те, що визначена при укладенні договору процентна ставка 30% річних є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до ОСОБА_3, оскільки без дотримання вимог ст.1056-1 ЦК України така умова договору є нікчемною.

Виходячи з наведеного, а також досягнутих сторонами істотних умов при укладенні договору, правильним є висновок суду про те, що відповідачу мали бути нараховані, а ним сплачені, проценти за вказаний позивачем період в сумі 2160 грн. 74 коп.

Обгрунтованим є і рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2850 грн., виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення грошових зобов’язань за один і той самий період позивачем нараховано як пеню, так і штрафи (а.с.4), внаслідок чого відповідача ОСОБА_2 двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності.

Так, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідна правова позиція Верховного суду України викладена в постанові №6-2003цс15 від 23 жовтня 2015 року.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.