Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

В жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним деяких положень кредитного договору.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 11.11.2005 року між ОСОБА_2 (далі Відповідач-1, Позичальник) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі Банк, Позивач) було укладено кредитний договір № K2u4AK00630022. За умовами договору Відповідач-1 отримав кредит в сумі 26160,00 доларів США на придбання автомобіля, зі сплатою 1,04% на місяць на суму залишку заборгованості та строком повернення до 09.11.2012 року. В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, інших передбачених договором платежів, а також можливих санкцій, 11.11.2005 року між Банком та ОСОБА_3 (далі Відповідач-2) був укладений договір поруки, згідно якого остання поручились за виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань у повному обсязі. Проте свої зобовязання Відповідач-1 належним чином не виконує в результаті чого станом на 31.08.2015 року в нього утворилась заборгованість в сумі 90623,14 доларів США, яка складається з наступного: 13325,51 доларів США - заборгованість за кредитом; 20341,20 доларів США заборгованість за відсотками; 2884,86 доларів США заборгованість по комісії; 54071,57 доларів США пеня. В добровільному порядку Відповідачі погасити заборгованість відмовляються, тому дана обставина змусила звернутись позивача до суду. Щодо зустрічного позову представник позивача просив в його задоволенні відмовити, оскільки його вимоги є необґрунтованими і безпідставними, а його подання є лише підставою для уникнення відповідачів від виконання взятих на себе зобов’язань. Разом з тим, просив відмовити в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахованої пені по боргу.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3(ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість: за кредитом в сумі 13325,51 доларів США, що за курсом НБУ складає 361052,05 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 21369,08 доларів США, що за курсом НБУ складає 578990,99 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом 2884,86 доларів США, що за курсом НБУ складає 78164,71 грн., а всього 37 579,45 доларів США, що еквівалентно 1 018 207,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_2(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) по 14 395,48 грн. судового збору з кожного на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». В іншій частині позову - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним деяких положень кредитного договору – відмовлено.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"  не погоджуючись із рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відхилено. Рішення  Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судом першої інстанції було встановлено, що 11.11.2005 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк» було укладено кредитний договір № K2u4AK00630022 (а.с.14-15). За умовами договору Відповідач-1 отримав кредит в сумі 26160,00 доларів США на придбання автомобіля, зі сплатою 1,04% на місяць на суму залишку заборгованості та строком повернення до 09.11.2012 року (а.с.15-17).

Пунктом 1.1. Кредитного договору визначено, що ПАТ КБ «Приватбанк» зобовязалось надати Позичальникукредит у розмірі 26160,00 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля 19182,00 доларів США, сплата страхових внесків у сумі 6978,00 доларів США, зі сплатою останнім відсотків за користування кредитом у розмірі 1,04 % щомісячно на суму залишку заборгованості за Кредитом і комісію за розрахункове-касове обслуговування у розмірі 0,32% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11 даного договору.

В свою чергу відповідно до п.2.2-2.2.5 Кредитного договору, Позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач-1 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно п.2.2.,4.3. Кредитного договору.

Пунктом п.3.2. договору передбачено, що у випадку порушення зобовязань за кредитним договором передбачених п.1.1, 2.2.4, 2.3.3, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 3,01% на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

При порушенні Позичальником кожного із зобов'язань, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 дані Договори. Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні (або сумі у валюті кредиту, еквівалентної 1 грн. за курсом НБУ на день сплати) за кожний день прострочки ( пункт 4.1. Договору).

Пунктом 3.8. договору визначено, що при непогашенні кредиту в строки, зазначені п. п, 1.1, 2.33 цього Договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми Кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі Кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.3.2 даного Договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Проте як вбачається з наданих доказів позивачем, а саме розрахунку заборгованості за кредитним договором № K2u4AK00630022 (а.с.14-15) зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконано. Докази та обставини на спростування встановлених судом обставин в матеріалах справи відсутні та судом не встановлені.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися серед іншого неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщопредметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Стаття 553 ЦК України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи,якіспільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі, що підтверджується даними видаткових платіжних доручень (а.с.16, 17).

В свою чергу, Відповідач-1 скористався кредитними ресурсами та свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, порушивши виконання умов Кредитного договору.

Згідно розрахунку наданого позивачем у звязку з зазначеним порушенням зобовязань за кредитним договором Відповідач-1 станом на 31.08.2015 року має заборгованість в сумі 90623,14 доларів США, яка складається з наступного: 13325,51 доларів США - заборгованість за кредитом; 20341,20 доларів США заборгованість за відсотками; 2884,86 доларів США заборгованість по комісії; 54071,57 доларів США пеня (а.с.4-8).

В забезпечення виконання зобовязання за Договором № K2u4AK00630022 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 (далі Відповідач-2) був укладений договір поруки, згідно якого остання поручились за виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань у повному обсязі ( а.с.18).

Відповідно до умов Договору поруки, а саме п. 5, Банком були направлені на адресу відповідачів письмові вимогу із зазначенням невиконаних зобовязань за Договором (а.с.10).

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до встановлених судом обставин, відповідачі в порушення вимог чинного законодавства, яким регламентовано спірні правовідносини та умов Договору, взяті на себе зобов'язання з погашення заборгованості за Договором станом на момент розгляду справи не виконали, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за Договором, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Представник відповідачів показав, що в рахунок погашення кредиту банк без рішення суду 02.04.2009 року забрав у відповідача в користування автомобіль НОМЕР_3. Лише 25.05.2011 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль НОМЕР_3, де рішенням суду від 06.09.2011 року звернено стягнення в рахунок заборгованості на вказаний автомобіль за Кредитним договором, а 11.12.2015 року після реалізації вказаного автомобіля була оплачена пеня по кредиту в сумі 78763,66 грн.(а.с.75).

Таким чином, колегія суддів знаходить, що кредитний договір не виконувався з 2009 року по грудень 2015 року з вини банку.

Відповідно до ст. 258 Цивільного Кодексу до пені застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів, враховуючи, що існує вина банку в утворенні заборгованості за Кредитним договором № K2u4AK00630022, тому у стягненні пені необхідно відмовити.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Щодо зустрічного позову відповідача 1 про визнання деяких положень Кредитного договору недійсним, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про необхідним відмовити в задоволенні.

Відповідно до ст..11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст..626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Згідно ст.. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.. 639 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагається.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Згідно наданої квитанції, позивач поніс судові витрати в сумі 28790,97грн. (а.с.26), які підлягають стягненню з відповідачів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.