Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У червні 2015 року КПТМ «Бориспільтепломережа» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_2 з метою надання нотаріальних послуг як приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу користується квартирою № 91 у будинку № 1 по вул. Котовського у м. Борисполі. У результаті несплати отриманих послуг з теплопостачання в період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 19 780 грн. 04 коп. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 19 780 грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 525 грн. 10 коп., 3 % річних у розмірі 417 грн. 73 коп. та пеню у розмірі 1 718 грн. 19 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КПТМ «Бориспільтепломережа» заборгованість по оплаті послуг у розмірі 19 780 грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 525 грн. 10 коп. та 3 % річних у розмірі 417 грн. 73 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позову КПТМ «Бориспільтепломережа» відмовлено. Розподілено судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року було скасовано з мотивів не врахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року №6-59цс13, про те, що сама по собі відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послугу повному обсязі та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливаютьіз встановлених обставин; 4) якаправова нормапідлягає застосуванню до цих правовідносин. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, а відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив отримані послуги з централізованого опалення, у результаті чого утворилася зазначена заборгованість, яку необхідно стягнути з відповідача При цьому суд послався на те, що для відповідача діють тарифи на централізоване опалення як для само зайнятих осіб, оскільки приватний нотаріус відноситься до цієї категорії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу та надає нотаріальні послуги у квартирі АДРЕСА_1. Ці обставини підтверджуються копією реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №188 від 12 вересня 2008 року (а.с.18) та копією договору про безоплатне користування приміщенням (а.с.42).

На підставі договору від 26 червня 2014 року, укладеного із ОСОБА_3, ОСОБА_2 безоплатно користується квартирою № 91 у будинку № 1 по вул. Котовського у м. Борисполі Київської області для здійснення своєї нотаріальної діяльності.

У період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року КПТМ «Бориспільтепломережа» надала послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 (а.с.17).

Крім того, з листа КПТМ «Бориспільтепломережа» від 19 вересня 2013 року вбачається, що тарифи, згідно яких нараховувались суми оплати за спожиті комунальні послуги користувачам вищевказаної квартири, визначалися як для «інших споживачів» (а. с. 21).

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що в період часу з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року ОСОБА_2 своєчасно та в повному обсязі оплачував послуги з централізованого опалення. Тому у нього виникла заборгованість по оплаті цих послуг в розмірі 19 780 гривень 4 копійок, борг по сплаті суми інфляції за весь час прострочення в розмірі 7525 гривень 10 копійок та борг по сплаті трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 417 гривень 73 копійок. Ці обставини підтверджуються письмовим розрахунком, приєднаним до позову (а.с.3).

Відповідно до статті 1 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послуги споживачфізична особа чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Рішенням ВК Бориспільської міської ради від 02 вересня 2013 року № 533 було затверджено тарифи зокрема для «інших споживачів».

Як неодноразово розяснював Верховний Суд України, п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами законувідсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі. Споживач зобовязаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

За змістом п. 3 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 955, який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), до населення відносяться споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Тарифи для оплати послуг з теплопостачання для населення застосовуються для здійснення оплати фізичними особами послуг з теплопостачання в приміщеннях, які використовуються ними для проживання.

Оскільки у даному випадку приватний нотаріус, який займається у зазначеній квартирі нотаріальною діяльністю, не споживає комунальні послуги для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для здійснення нотаріальної діяльності, то позивачем нараховувались суми для сплати відповідачем за спожиті послуги відповідно до тарифів, встановлених рішенням міської ради, як для «інших споживачів» у відповідності до п. 3 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення боргу з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату послуг з централізованого опалення, оскільки вона не передбачена чинним законодавством.

Доводи апелянта про те, що він не є власником зазначеної квартири, в якій провадить нотаріальну діяльність, а також про те, що він не укладав з позивачем договору про надання житлово-комунальних послуг, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах закону, зазначених вище, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 309 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування. Тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.