На страхову компанію, яка несвоєчасно виплатила страхове відшкодування, окрім сплати неустойки, покладається обов’язок сплатити три відсотки річних та відшкодувати інфляційні втрати

Верховний Суд України висловлено правову позицію щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України до правовідносин з виплати страхового відшкодування.

Близько трьох років судами розглядається справа за позовом особи до Страхової компанії про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди.

Так, особою було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті. Після настання страхового випадку особа звернулась до Страхової компанії та отримала відмову у виплаті страхового відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля з посиланням на недоцільність такого ремонту, оскільки автомобіль є конструктивно загиблим.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність проведення ремонту автомобіля та про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, моральної шкоди, витрат на правову допомогу, а також відповідно до статті 625 ЦК України інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Судами апеляційної та касаційної інстанцій справа розглядалась неодноразово. За результатами перегляду рішень судами задоволено позов особи в частині стягнення страхового відшкодування відповідно до цін на час настання страхового випадку, як це передбачено умовами договору страхування, а не на момент проведення судової автотоварознавчої експертизи, та витрат на правову допомогу.

Верховний Суд України задовольнив заяву позивача про перегляд судових рішень, частково скасував рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та роз’яснив застосування норм статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин (постанова від 21.12.2016 у справі № 6-1003цс16).

У випадку неналежного виконання умов договору страхування страховик несе відповідальність у вигляді розміру неустойки, визначеного в договорі страхування (за відсутності визначеного розміру в договорі – у розмірі, встановленому Законом України «Про захист прав споживачів»).

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

До таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору – страхову суму.

Отже, окрім сплати неустойки, страховик несе відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України. Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов'язання та способом захисту, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат застрахованої особи від знецінення грошових коштів через інфляційні процеси та отриманні компенсації за користування грошовими коштами, належними до сплати застрахованій особі.