Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 08 липня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки відповідач не виконав умови кредитного договору, у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 31 січня 2016 року становить 33 839,91 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2016 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 червня 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2016 року залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 червня 2016 року залишити без змін.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 08 липня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач 08 липня 2008 року отримав кредитну картку зі строком дії картки до червня 2012 року.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 користувався платіжною карткою та за допомогою платіжної картки зняв з рахунку грошові кошти, проте на рахунок їх не повернув, не сплачував відсотки та комісію за користування грошовими коштами у повному обсязі.
Оскільки відповідач не виконав умови кредитного договору, у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 31 січня 2016 року становить 33 839,91 грн., заборгованість по тілу кредиту становить 6 999,80 грн., заборгованість виникла з вересня 2008 року.
Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць, рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідачем в суді першої інстанції заявлено про застосування строку позовної давності.
Судами встановлено, що строк дії картки закінчився у червні 2012 року, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з даним позовом у березні 2016 року, тобто з пропуском стоку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, на застосуванні якого наполягав відповідач.
Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
_03_03.png)
