Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
24 листопада 2016 року суддею Журавським В.В. оголошено постанову у справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову особи 2 відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2016 року - без змін.
При цьому суд виходив з того, що позивач перебуває на обліку в Бориспільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 88% від заробітку, що підтверджується розпорядженням Управління ПФУ у м. Бориспіль №129609 від 16 травня 2008 року (а.с.12).
Згідно довідки №5 від 02 серпня 2016 року, виданої Сошниківською сільською радою Бориспільського району Київської області, розмір заробітної плати за посадою сільського голови, на якій працював ОСОБА_2 та з якої йому призначена пенсія, для перерахунку з 01 грудня 2015 року становить 7 910 гривень, з яких: посадовий оклад становить 2910 гривень, надбавка за ранг (9 ранг) - 90 гривень, надбавка за вислугу років(25%) за стаж державної служби 18 років) - 750 гривень, премія (100%) - 2910 гривень, премія (1/2 від середнього розміру цієї премії) - 1250 гривень (а.с.17).
У зв'язку з тим, що розмір посадового окладу сільського голови з 01 грудня 2015 року було збільшено, позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09 грудня 2015 року (а.с.15).
08 серпня 2016 року позивачу відмолено у перерахунку та зазначено, що з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, положення про помічника-консультанта народного депутата України, а тому з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються (а.с.16).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.12.2015, в розмірі 88 відсотків від заробітку відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої була призначена пенсія, виходячи із розміру заробітної плати, визначеного довідкою Про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено ( перераховано) пенсію №5 від 02.08.2016, виданої Сопшиківською сільською радою Бориспільського р-ну;
- зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.12.2015, в розмірі 88 відсотків від заробітку відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої була призначена пенсія, виходячи із розміру заробітної плати, визначеного довідкою про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті з яких їм призначено ( перераховано) пенсію №5 від 02.08.2016, виданої Сошниківською сільського радою, Бориспільського р-ну включивши в розмір заробітної плати за посадою сільського голови Сошниківської сільської ради, з якої призначено пенсія для її перерахунку та виплати: суму посадового окладу в розмірі 2910 грн. 00 коп., суму надбавки за ранг (9 ранг) в розмірі 90 грн. 00 коп., суму надбавки за вислугу років (25%) за стаж державної служби 18 років в розмірі 750 грн. 00 коп.; суму премії (100 %) в розмірі 2910 грн. 00 коп.; суму премії (1/12 від середнього розміру цієї премії) в розмірі 1250 грн. 00 коп, з урахуванням нарахованих та фактично виплачених сум за період з 01.12.2015 із збереженням 88 відсотків нарахування пенсії на момент виходу на пенсію.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 08 серпня 2016 року, на день звернення ОСОБА_2 до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії за віком, він не мав права на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів державних службовців.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною станом на час призначення пенсії позивачу передбачалось, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» у редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.
Так, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 37-1 Закону №3723-XII, яку викладено у новій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону №3723-XII, що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 15 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Закону №3723-XII.
Вказаним рішенням Уряду регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Таким чином, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-XII.
Окрім того, на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято, тобто не визначено умови, за яких особа набуває права на перерахунок пенсії.
Оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII) скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, суд не вбачає.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі поданої нею довідки.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У п. 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 (v002p710-99) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення пенсії.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правомірною та скасуванню не підлягає.
Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
_03_03.png)
