Верховний суд України роз’яснив, що має бути враховано судом при зупиненні провадження у справі до вирішення іншої справи

В районному суді розглядалась справа за позовом про стягнення 3% річних від простроченої суми боргу за договором позики. Ухвалою суду провадження у справі було зупинено до вирішення справи про визнання недійсним договору позики.

Позивачем було оскаржено вказану ухвалу. Апеляційний суд залишив ухвалу про зупинення провадження у справі без змін, а ВССУ відмовив скаржнику у відкритті касаційного провадження.

ВСУ скасував ухвалу суду першої інстанції та передав справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (постанова від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов’язаний зупинити провадження у цій справі.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

У постанові ВСУ зазначено, що визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов’язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.   

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

ВСУ вказав, що зупиняючи провадження у справі, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним договору позики виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, та можливості застосування відповідальності за порушення грошового зобов’язання, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки позов пред’явлено саме з таких підстав. 

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.