Київським апеляційним адміністративним судом залишено без змін постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області

 5 січня 2017 року суддею Борцем Є.О. оголошено постанову у  справі за позовом ОСОБА_2 до  виконавчого комітету Бориспільської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі, Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради про визнання відмови у наданні інформації  протиправною

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач виконавчий комітет Бориспільської міської ради подав апеляційну скаргу  в якій просить постанову Бориспільського міськрайонного суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Бориспільської міської ради залишено без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 січня 2017 року - без змін.

При цьому суд виходив з того, що судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до виконавчого комітету Бориспільської міської ради із запитом про надання інформації щодо наявності на території м. Бориспіль вільних земельних ділянок для забудови житлового будинку.

28 вересня 2016 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради надіслав позивачу лист за №12-33-3471 у якому  зазначив, що не може надати затребувану у запиті позивачем   інформацію з посиланням на ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки  у  виконавчому комітеті  відсутній задокументований перелік вільних земельних ділянок.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на лист Держгеокадастру від 06.09.2016 року, який на його думку свідчить, що зазначену інформацію повинен надати виконавчий комітет  Бориспільської міської ради, а також на те, що сам факт неспроможності виконавчого надати інформацію не може бути підставою для звільнення від виконання  передбаченого законом обов'язку.

Колегія  суддів погоджується із такими доводами суду першої інстанції, так як вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону "Про доступ до публічної інформації" від 09.06.2013 року № 2939-17, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації.

Пунктом 4 ч. 1 ст .14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено обов'язок розпорядника інформації визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що виконавчий комітет Бориспільської міської ради є розпорядником запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вищезазначені норми вказують на те, що передусім саме даний орган згідно з його компетенцією зобов'язаний  володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Такі органи  також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Зазначена позиція була висловлена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від  29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постановах ВАСУ від 12.03.2015 року у справі за № К/800/41032/14 та від 22.07.2015 року за № К/800/41647/14.

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до правильного висновку, що саме відповідач є розпорядником запитуваної інформації, а тому зобов'язаний надати на відповідний запит позивача інформацію про наявність на території м. Бориспіль земельних ділянок, не переданих у користування, що можуть бути використані під забудову житлового будинку.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку визначенням виконавчий орган і виконавчий комітет, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до чинного законодавства України виконавчий орган місцевого самоврядування - створюваний представницьким органом місцевого самоврядування орган, що є підконтрольним і підзвітним відповідній раді, а з питань здійснення делегованих йому повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідному органу виконавчої влади.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад в Україні є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Отже, виконавчим органом  Бориспільської міської ради є створений ним виконавчий комітет до якого з запитом про надання інформації звернувся позивач.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.