Київським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області

28 листопада 2016 року суддею Мурановою-Лесів І.В. оголошено постанову у  справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подаd апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду або відмовити в задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» задоволено частково. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року скасовано. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без розгляду.

При цьому суд виходив з того, що  судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, 13.08.2009 р. т.в.о. начальника ОКПП «Київ» Лисюком Ю.О. було винесено постанову серії ЦЧ № 343 у справі про правопорушення, пов'язане з повітряним перевезенням пасажирів через державний кордон України без належним документів для виїзду за кордон.

Зазначеною постановою на позивача як перевізника накладено штраф в розмірі 4250,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Копія зазначеної постанови була отримана 27.08.2009 р. ОСОБА_3, посада та повноваження якого не зазначені і відповідачем не доведено факт їх встановлення при видачі копії постанови.

Позивачем надано довідку про те, що вказана особа працювала на посаді начальника відділу контролю якості авіаційної безпеки, однак, довіреності на представництво інтересів авіакомпанії, зокрема в органах державної влади, їй не видавалося.

20.01.2015 р. постановою державного виконавця Гавриліва А.В. відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 46099725 з примусового виконання постанови ОКПП «Київ» від 13.08.2009 р. № 343 та на підставі постанови від 30.01.2015 р. приєднано до зведеного виконавчого провадження № 51307540.

Докази отримання вказаних постанов державного виконавця у матеріалах виконавчого провадження відсутні та суду не надані.

08.08.2016 р. позивачем було отримано постанову державного виконавця від 19.07.2016 р. про арешт коштів боржника, з якої він дізнався про винесення відповідачем 13.08.2009 р. оскаржуваної постанови про накладення штрафу та порушення своїх прав.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач своєчасно звернувся до суду з даним адміністративним позовом і відповідачем не доведено дотримання прав позивача при прийнятті постанови від 13.08.2009 р. № 343.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в частині прийнятності позовної заяви, з огляду на наступне.

Спірні правовідносин регулюються нормами Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» від 10.01.2002 № 2920-III (далі - Закон № 2920-III).

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2920-III постанову про накладення штрафу,  що прийнята посадовою особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу охорони  державного  кордону України, рішення якого є остаточним.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України закріплено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, законодавством регламентовано десятиденний строк оскарження до суду постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері міжнародних пасажирських перевезень, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення свого права.

Колегія суддів встановила, що позивач дізнався про прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 13.08.2009 р. № 343 про накладення штрафу за правопорушення у сфері міжнародних пасажирських перевезень 08.08.2016 р., що підтверджується матеріалами справи /Т.1 а.с.8/ та зазначено ним самим у позовній заяві і в клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та поновлення пропущеного строку /Т.1 а.с.3, 7/.

До суду з даним адміністративним позовом ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» звернулося 22.09.2016 р. /Т.1 а.с.3/.

Таким чином, позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, регламентований ч. 1 ст. 13 Закону № 2920-III, та не навів жодних поважних причин, які перешкодили йому звернутися вчасно, тобто впродовж десяти днів з 08.08.2016 р., що зумовлює наявність правових підстав для залишення його позовної заяви без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про поновлення позивачу пропущеного строку звернення з адміністративним позовом та вирішенні справи по суті вищезазначені обставини не встановлювалися та не перевірялися, а лише досліджувалося питання щодо пропуску строку за період з дня винесення оскаржуваної постанови від 13.08.2009 р. по день, коли позивач фактично дізнався про порушення своїх прав, тобто 08.08.2016 р., і порушення процедури прийняття такої постанови за умови недоведеності відповідачем зворотного.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що такі обставини дійсно підтверджуються матеріалами справи і відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував відповідних доводів позивача, однак це не є підставою для поновлення пропущеного десятиденного строку оскарження спірної постанови ОКПП «Київ», що в даному випадку є первинним при вирішенні питання щодо прийнятності позовної заяви та її відповідності вимогам адміністративного процесуального законодавства.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 18.10.2005 р. у справі «МШ «Голуб» проти України», в якому Суд зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними  межами самостійного оцінювання.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 100 КАС України чітко визначено, що питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду вирішується ухвалою суду, однак, в даному випадку судом першої інстанції дане питання вирішено постановою при розв'язанні спору по суті позовних вимог, що вказує на порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованими та приймає до уваги доводи апелянта про те, що позивачем пропущено десятиденний строк, регламентований ч. 1 ст. 13 Закону № 2920-III, однак, при цьому, відхиляє доводи ОКПП «Київ» про те, що ОСОБА_3 й раніше отримував від імені позивача відповідні рішення, що позивач не скористався досудовим порядком оскарження та щодо зниження документів адміністративної справи через строки давності, через їх недоведеність і безпідставність.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» задовольнити частково, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року - скасувати та постановити ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду.