Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

В березні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідно  до укладеного договору б/н від 04 грудня 2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4 200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт; підписання договору є  прямою та безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Він зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківським послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач також стверджує, що відповідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, а також що п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, та що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування  позичальником шляхом надання виписки по картковому рахунку. Позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі та стверджує, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 31 грудня 2015 має  заборгованість в розмірі 17 055 ,19 грн , яка складається з наступного :

3717 , 39 грн - заборгованість за кредитом,

10 249, 46 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом,

1 800 грн - заборгованість за пенею та комісією,

штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн - штраф (фіксована частина)

788 , 34 ( процентна складова). (а.с.2-3).

В додаткових поясненнях представника позивача зазначено про те, що згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості, та що пільговий період кредитування - це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування відсотків за користування кредитом проводиться за відсотковою ставкою 0.01% річних (п. 1.1.1.49), а також, що розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів зазначені в Тарифах, а саме: розмір щомісячного мінімального платежу складає 7%  від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості; строк внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту (п. 2.1.1.12.4). У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою.

Позивач зазначає, що з березня 2014 року Банком були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку відсотків, які затверджені Наказом № СП-2013-6776448 від 19 вересня 2013 року , згідно якого у разі виникнення прострочених зобов'язань відсотки нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

Додатково зазначено, що з 01 березня 2014 року діють нові формули нарахування відсотків. Так, нарахування відсотків на поточну заборгованість: (N + А)*М /365*(2 або1) *Y/100=Z, де N - поточне тіло кредиту, А - нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), М - відсоткова ставка 365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт відсоткової ставки, 1- застосовується у разі належного виконання зобов'язань, 2- підвищення відсоткової ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y- кількість днів.

Формула нарахування відсотків на прострочену заборгованість: (N + А)*М /365*2 *Y/100=Z, де N - прострочене тіло кредиту, А - виставлені до сплати та не погашені відсотки та санкції станом на перше число попереднього місяця, М - відсоткова ставка 365 - кількість днів у році, 2 - коефіцієнт підвищення відсоткової ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y- кількість днів.

    Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 30 % на рік. Далі відсоткова ставка була змінена, що підтверджується наказами банку, а саме:

01 вересня 2014 року відповідно до Наказу Банку №СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014року відсоткова ставку була підвищена до 34,80% на рік;

01 квітня 2015року відсоткова ставка була підвищена до 43,20 % на рік, згідно Наказу №СП-2015-6552838 від 18 лютого 2015 року.

Позивач стверджує, що зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та Відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами (п.п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, яким передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору), а також розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг, та що відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг до обов'язків Клієнта належить: у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

 Згідно з поясненнями представника позивача нараховані ним штраф і пеня є окремими видами неустойки, а саме, що штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Представником позивача також уточнено, що розрахунок заборгованості формується автоматично, і в графі «Сума комісії та пені» фактично зазначена лише пеня, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2  на користь ПАТ КБ   «Приватбанк»  заборгованість за кредитним договором  б/н від 04.12.2012 у розмірі 6 853 , 97 грн (шість тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто сім копійок), яка складається з: 3 717 , 39 грн - заборгованість за кредитом, 2329,25 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі  500 гривень - фіксована частина та 302 гривні 33 копійки - процентна складова, судові витрати в розмірі 1378 гривень (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).    В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду , позивач подав апеляційну скаргу , в якій просив скасувати рішення , посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права , ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначали, що суд першої інстанції щалиив поза увагою п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  №5 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів ,що виникають із кредитиних правовідносин» та вимоги п.п. 1.1.3.2.3. , 1.1.2.3., 1.1.2.4. Умов та ЯПравил , які регулюють порядок внесення змін в діючі тарифи, через що суд безпідс тавно відмовив у стягненні заборгованості по процентам .

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року - залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що судом першої інстанції встановлено,   04 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання банківських послуг у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим  терміном повернення ,що відповідає строку дії картки .

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.638 ЦК України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом першої інстанції , зі змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04 грудня 2012 року та Довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи - позивача (а.с. 5,6).

Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04 грудня 2012 року , відповідач ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком  договір про надання банківських послуг.

Зі змісту Довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що діяли на момент укладення договору, базова процентна ставка в місяць становить 2,5%, тобто 30% річних (а.с.6).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 , підписання договору являється згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.8-31).

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту  (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.2.7 Умов та правил, власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Згідно п. 2.1.1.7.6. Умов та правил, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором  більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний спалити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку в тому числі з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.  

Пунктом 1.1.2.4. Умов та Правил, визначено, що  за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про  розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.  

Згідно п. 1.1.3.2.3. Умов та правил, банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни наданого Кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.4.9 цього договору

У відповідності до п. 1.1.7.12 Умов та правил, договір дії протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Також вказаними Умовами та правилами передбачено, що за користування Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.6.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.4) видно , що станом на 31 грудня 2015 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 17 055 , 19 грн , яка складається з наступного :

3717 , 39 грн - заборгованість за кредитом,

10 249,46 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом,

1 800 грн - заборгованість за пенею та комісією,

заборгованість по штрафам - 1 288 , 34 грн .

 Розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку та відповідачем не оспорюється, тому підстави сумніватися в дійсності наведеної в розрахунку інформації в частині використаних відповідачем кредитних коштів, у суду відсутні. Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом, а також доказів, які це підтверджують, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Проте суд першої інстанції вірно вважав, що проведений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, а також процентна ставка, за якою позивач нараховував проценти за користування кредитом, не відповідають умовам укладеного сторонами договору, оскільки , як визнано позивачем, були ним змінені в односторонньому порядку.

Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним окремо проводилось нарахування відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом та на залишок простроченої заборгованості за кредитом.

Крім того, дослідженням долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості встановлено, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки:  до 01 вересня 2014 року - 30,00 % річних,

з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року включно - 34,80% річних,

з 01 квітня 2015 року по 31 січня 2016 року включно -  43,20% річних (а.с.4).

Таке нарахування, вочевидь, не відповідає зазначеній в позовній заяві процентній ставці 30% річних.

В тому числі, як визнано позивачем в своїх додаткових поясненнях, ним з 01 березня 2014 року була змінена формула нарахування відсотків (відсотки нараховуються як на тіло кредиту так і на нараховані відсотки та санкції в попередньому періоді, а також застосовується кратність-2, що значно, в рази, змінює нараховані відсотки), що є порушенням п.2.1.1.12.6.3 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого  відсотки за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або Овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, передбачену п.2.1.1.12.4 та п.2.1.1.12.5, при цьому відсотки нараховуються  щомісячно за кожний календарний день за фактично використані в рахунок кредиту та/або Овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) та/або Овердрафт стає простроченим кредитом.

За змістом діючих норм законодавства , та на підставі досліджених доказів і встановлених обставин , суд першої інстанції дішой вірного висновку, що у позивача не було підстав для збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, оскільки це суперечить вимогами ст.1056-1 ЦК України.

Так, за змістом ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до вимог ч.3 вказаної статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з вимогами ч.4 вказаної статті, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною 5 та 6 ст.1056-1 ЦК України передбаченого, що індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

   У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.  

Крім того , ч.2 ст.634 ЦК України, на яку посилається у представник позивача передбачає, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Отже підстави для зміни договору в частині розміру відсотків, а тим більше, в сторону збільшення відсотків, шляхом односторонньої зміни умов договору, вищевказана норма закону не допускає.

Твердження позивача, що саме на відповідача як на позичальнику лежить обов'язок отримувати інформації про зміну відсоткової ставки, суперечать ст.1056-1 ЦПК України.

Крім того, встановлено, що укладеним між сторонами договором, в тому числі вищезазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, не передбачено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, не передбачено формули визначення змінюваної процентної ставки,  а також максимального розміру збільшення процентної ставки

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанці, що в межах заявлених позовних вимог, визначена при укладенні договору процентна ставка - 30 % річних є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до Тарифів Банку, як про це стверджує позивач, оскільки без дотриманням вищенаведених вимог ст.1056-1 ЦК України, така умова договору є нікчемною.

Виходячи з наведеного, а також досягнутих сторонами істотних умов при укладенні договору,  з урахуванням фактично використаних позивачем кредитних коштів ( сум заборгованості за кредитом як поточної так і простроченої), зазначеної в розрахунку кількості днів користування коштами та  відсоткової ставки 30 % річних, а також, враховуючи, що  згідно з умовами  п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк нараховує відсотки за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів на рік, відсотки за використані відповідачем кредитні кошти (кредитний ліміт) мали бути нараховані та становлять наступні суми:

З 19 березня 2013 року по 30 червня 2014 року включно заборгованість з урахуванням здійснених відповідачем платежів складає 625,45 грн.(а.с.4). При цьому суд вірно врахував , що зустрічних вимог щодо здійснення перерахунку нарахованих відсотків за період з 01 березня 2014 року відповідачем заявлено не було, та протягом цього періоду вносилась оплата на їх погашення.  

- з 30 червня 2014 року по 31 грудня 2015 року включно заборгованість складає 1 703, 80 грн (3717,39 грн -заборгованість за кредитом поточна та прострочена разом):360днів х550днів (фактична кількість днів користування кредитними коштами)х30% (відсоткова ставка визначна сторонами при укладенні договору ).

- всього не сплачено відповідачем відсотків за період користування кредитним коштами в межах заявлених позовних вимог з 19 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року становить: 625,45грн.+1703,80грн. =2 329,25грн.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від   відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вірним є висновок , що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості  за кредитом в сумі 3717,39 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню на вказану суму, а вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами  - на розраховану судом суму 2329,25 гривень.

Також вірно встановлено, що вимоги позивача в частині нарахованої неустойки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості  вбачається, що за порушення грошових зобов'язань за один і той самий період позивачем нараховано як пеню так і штрафи (а.с.4), внаслідок чого відповідача двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності.

Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

   Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідна правова позиція Верховного суду України, викладена в постанові №6-2003ці15 від 23 жовтня 2015 року.

Суд першої інстанції , частково задовольняючи вимоги позивача , на загальну суму 6 853,97 грн , вірно вихоив із того ,що заборгованість складаєься з настпуного :

3717,39 грн - заборгованість за кредитом,

2 329 , 25 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі  500 гривень - фіксована частина та 302 гривні 33 копійки - процентна складова, враховуючи наступний розрахунок: (3717,39грн.+2329,25грн.)х5%=302,33 грн.

Посилання апелянта на те , що судом першої інстанції неповно досліджено умови договору кредиту, є безпідставними , оскільки в рішенні суду наявний детальний аналіз змісту договору і його відповідність діючому законодавству .

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.