Апеляційним судом Київської області скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

В березні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач проживає у квартирі за адресою Інформація 1.    Між позивачем та відповідачем 28 листопада 2012 року  укладено договір № 1262 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води та гаряче водопостачання. Договір № 1262 від 28 листопада 2012 р. був підписаний на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2009 року по виконавчому листу №2-1990/2009 від 14 березня 2011 року. Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 липня 2004 року, відносини в сфері теплопостачання виконуються виключно на договірних засадах. Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не виконує свої зобов»язання щодо оплати послуг , внаслідок чого  станом на 01 жовтня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 1504,11 грн, яку позивач просить стягнути із відповідача.

 Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2016 року позов  задоволено частково . Стягнуто із відповідача на користь позивача 350 грн заборгованості. В іншій частині позову відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, КПТМ «Бориспільтепломережа» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати  рішення   суду , посилаючись на порушення норм процесуального права, та постановити нове рішення про  задоволення позову. . В апеляційній скарзі зазначали , що судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги пояснення  та доводи представника КПТМ «Бориспільтепломережа».

Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» - задоволено частково. Рішення Бориспільського  міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2016 року скасувано, ухвалено нове рішення. В задоволенні позову Комунального підприємства теплових мереж « Бориспільтепломережа» до   ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення . відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що із матеріалів справи видно, що відповідач проживає у квартирі за адресою Інформація.  Між позивачем та відповідачем 28 листопада 2012 року  укладено договір № 1262 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води та гаряче водоопостачання ( а.с. 5-6)

Договір № 1262 від 28 листопада 2012 р. був підписаний на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2009 року по виконавчому листу №2-1990/2009 від 14 березня 2011 року.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 липня 2004 року , відносини в сфері теплопостачання виконуються виключно на договірних засадах.

Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не виконує свої зобов»язання щодо оплати послуг , внаслідок чого  станом на 01 жовтня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 1504 ,11 грн .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково , виходив із того що позивач пропустив строк позовної давності за період із 01 жовтня 2012 року по 01 жовтня 2015 року , звернувшись з позовом лише 03 березня 2016 року , і зменшив суму заборгованості  і стягнув 350 грн, разом з тим не вказав за який же період стягується заборгованість , а відтак такі висновки суду є помилковими .

Відповідно до вимог діючого цивільного законодавства ( ст..ст. 526, 625 ЦК України), житлового законодавства, (ст..ст. 68 ЖК України) , Закону України « Про житлові комунальні-послуг» , Правил надання послуг з центрального опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення» ,затверджених Постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року , Договору № 1262 від 28 листопада 2012 року про надання населенню послуг з централізованого опалення та підігріву води на гаряче водопостачання    , укладеного між КПТМ « Бориспільтепломережа» та ОСОБА_2, розрахунковим періодом є календарний місяць ( п.11 , п\п 16 п.16, , п\п 2 п 19 ) .

Договором , укладеним між сторонами про надання послу, не передбачено зарахування внесених платежів за конкретні місяці в рахунок інших платежів, зокрема в рахунок попередньої заборгованості.

З наданих відповідачем ОСОБА_2 квитанцій ( а.с. 106-110), за період із жовтня 2015 року по грудень 2016 року , видно ,що квитанції встановленої форми , оплату за опалення та гаряче водопостачання визначив сам позивач , з визначенням періоду , за який  ця сума вноситься .    Разом з тим , договором не передбачено зарахування боргових платежів до суми нарахування  за конкретні  щомісячні платежі , а тому квитанції із зарахуванням боргу за попередні місяці до щомісячних платежів не відповідають дійсності , порушують права відповідача .

Як видно із матеріалів справи, позивач в установленому законом порядку позовні  вимоги не збільшував , не змінював, не уточнював.. Як видно із тексту позовної заяви , прохальної частини позову , позивач зазначив лише станом на який час утворилась заборгованість , а саме станом на 01 жовтня 2015 року., при цьому з якого часу і в якому розмірі утворилась заборгованість не зазначив . Крім того, позивачем не зазначено чому саме такі тарифи застосовані у розрахунку, чи змінювались тарифи , і відповідно до вимог законодавства , чи повідомлялася про це відповідач , оскільки у договорі зазначені інші розміри оплати послуг .

На вимогу суду апеляційної інстанції , позивач надав довідку  щодо наявності заборгованості у ОСОБА_2 за період із 01 жовтня 2012 року по 01 жовтня 2015 року , без щомісячного розрахунку , а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити доводи позивача щодо наявності або відсутності заборгованості

Суд, задовольняючи частково вимоги позивача, прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості, не визначивши період за який стягується  заборгованість , з якого часу вона виникла , і до якого періоду застосовується  строк позовної давності, оскільки суд не взяв до уваги , що  18 червня 2015 року був скасований судовий наказ ,подання про видачу якого перериває строк озонової давності  а відтак рішення суду не може вважатися обґрунтованим.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги , та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що рішення суду  підлягає скасуванню, х ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.