Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому визнати за ним право на оформлення в порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку площею 0,14 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.

ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання за нею в порядку спадкування права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,14 га в АДРЕСА_1, що залишилась після смерті її батька.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_7, який був власником нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,14 га в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. За час свого життя батько заповіту не складав, тому спадкування після його смерті здійснювалось в порядку, встановленому законом. Спадкоємцями першої черги за законом були: дружина спадкодавця - ОСОБА_8 та діти - позивач та відповідач. У встановлений законом строк їх мати ОСОБА_8 подала заяву до Бориспільської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та свідоцтво про право на спадщина на земельну ділянку. Він та відповідач, як діти спадкодавця, проживаючи окремо від спадкодавця, не подавали заяв про прийняття спадщини, таким чином відмовились від своєї частки у спадковому майні на користь ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 їх мати ОСОБА_8 померла. Спадкоємцями першої черги за законом є він та відповідач.

14 липня 2007 року позивач прийняв спадщину шляхом звернення до Бориспільської районної державної нотаріальної контори. В свою чергу, ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини, про що подала до нотаріальної контори відповідну заяву. В подальшому він отримавши у нотаріуса свідоцтво про право власності на спадщину за законом здійснив реєстрацію права власності на домоволодіння в АДРЕСА_1.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, нотаріусом йому було відмовлено. Підставами для відмови у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку було те, що його мати отримавши свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, не встигла переоформити державний акт на право власності на земельну ділянку.

Крім того позивач зазначив, що за рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 11 червня 2009 року він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, однак рішенням апеляційного суду Київської області від 11 березня 2013 року рішення Бориспільського міськрайонного суду від 11 червня 2009 року було скасовано.

В подальшому рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 13 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 було визнано недійсним. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2014 року вказане рішення залишено без змін.

Відповідач також зверталася до суду з позовною заявою щодо визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, проте рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 25 квітня 2014 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської обласні від 11 червня 2014 року залишено без змін, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Таким чином, позивач вважає, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_8, так як його сестра ОСОБА_5 відмовилась від свого права на спадкування, а тому всі її претензії щодо спадкування є необґрунтованими.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 27 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право на оформлення права власності на земельну ділянку розміром 0,14 га, яка розташована в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, належної померлому ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 відхилено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду Київської області  від 09 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 09 лютого  2016 року залишено без змін.  

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.81).

Спадкоємцями першої черги за законом були його дружина  ОСОБА_8 та діти, сторони у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5

03 вересня 2005 року Бориспільською районною державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_7 була заведена справа за заявою ОСОБА_8, про прийняття спадщини в межах встановленого шестимісячного строку (а. с. 79, 80). Таким чином, вона прийняла спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_7

В свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не подали відповідних заяв до нотаріальної контори. При цьому також не надали нотаріусу доказів щодо проживання спільно на час смерті із спадкодавцем.

07 квітня 2006 року ОСОБА_8, як єдиний спадкоємець що прийняла спадщину в порядку визначеному ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,14 га, що знаходяться АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 71а).

Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшло домоволодіння та земельна ділянка, що розташовані по АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 у межах встановленого законом шестимісячного строку звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.70а). Таким чином, він прийняв спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_8

ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини після смерті матері подавши відповідну заяву в Бориспільську районну державну нотаріальну контору, та на протязі шестимісячного терміну не відкликала вказану заяву, а тому вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8  

Отже ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні  зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що  ОСОБА_5 відмовилася  від прийняття належної їй частки спадщини, яка залишилася після смерті її матері ОСОБА_8 Будь яких дій щодо відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_8 у визначений законодавством строк не вчинила та не надала доказів на підтвердження прийняття нею спадщини після смерті  її батька ОСОБА_7, не оспорювала факт прийняття її матір'ю ОСОБА_8 спадщини після смерті ОСОБА_7

Апеляційним судом установлено, що земельна ділянка розміром ,14 га, що розташована по АДРЕСА_1 Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, належала ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_2, після смерті якого спадщину прийняла ОСОБА_8, яка в установленому порядку не переоформила державний акт на землю.

Відповідно до ст.. 1296 ЦК України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Отже, установивши, що оформити спадкові права на земельну ділянку розміром 0,14 га, розташованої за вказаною адресою, що належала на праві приватної власності померлому батьку та права на яку перейшли згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом до матері ОСОБА_4 - ОСОБА_8 в нотаріальному порядку позивач не може, що підтверджується відповідною постановою державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори від 21 березня           2014 року у спадковій справі № 662 за 2005 рік про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивач не надав правовстановлюючих документів, які підтверджували право власності на майно спадкодавця,  апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до   переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.