Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
В січні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що наказом в.о.директора Інституту розведення і генетики тварин №1-К від 02 січня 2013 року вона була призначена на посаду юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства. Наказом №9-К від 11 лютого 2013 року позивачка була переведена на посаду провідного юрисконсульта.
В подальшому ОСОБА_3 стало відомо про те, що раніше на цій посаді працював ОСОБА_4, який був звільнений у зв'язку з його переведенням на посаду секретаря Великоолександрівської сільської ради.
19 листопада 2015 року закінчився строк повноважень ОСОБА_4 на цій виборній посаді, а 20 листопада 2015 року він подав до Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця заяву про повернення його на посаду провідного юрисконсульта.
Наказом директора Інституту розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця №86-К від 01 грудня 2015 року позивачку було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору.
ОСОБА_3 вважала цей наказ незаконним, оскільки 20 листопада 2015 року відповідач не вимагав припинення з нею трудових відносин, вона не була звільнена з роботи в останній день строку трудового договору та продовжувала працювати в Інституті розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця.
Ці обставини свідчать про те, що трудові відносини були продовжені на невизначений строк, а тому 01 грудня 2015 року позивачка вже не могла бути звільнена з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору.
Тому вона (ОСОБА_3Б.) просила суд поновити її на посаді провідного юрисконсульта Інституту розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця, а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від 01 грудня 2015 року до 11 березня 2016 року в розмірі 9746 грн. 93 коп. та моральну шкоду в розмірі 4000 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року позов задоволено частково .
Поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця Національної академії аграрних наук України.
Стягнуто з Інституту розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9746 грн. 93 коп.
У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України.
Стягнуто з Інституту розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця Національн
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року апеляційну скаргу Інституту розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця Національної академії наук України відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року залишено без змін.
При цьому суд виходив з того, що задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що станом на 01 грудня 2015 року трудові відносини з позивачкою були продовжені на невизначений строк, а тому ОСОБА_3 не могла бути звільнена з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом в.о. директора Інституту розведення і генетики тварин №107-К від 06 грудня 2012 року ОСОБА_4 був звільнений з посади провідного юрисконсульта на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв'язку з переведенням його на посаду секретаря Великоолександрівської сільської ради.
Наказом в.о. директора Інституту розведення і генетики тварин №1-К від 2 січня 2013 року ОСОБА_3 була призначена на посаду юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства на строк перебування ОСОБА_4 на виборній посаді. Іншим наказом №9-К від 11 лютого 2013 року позивачка була переведена на посаду провідного юрисконсульта. Ця обставина підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-8,19).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Згідно з ч.1 ст.391 зазначеного Кодексу якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Встановлено, що 19 листопада 2015 року повноваження ОСОБА_4 на посаді секретаря Великоолександрівської сільської ради припинилися. 20 листопада 2015 року він подав до Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця заяву про повернення його на посаду провідного юрисконсульта. В той же день строк трудового договору, укладеного з ОСОБА_3, закінчився. Однак відповідач не наполягав на припиненні трудових відносин з нею. Вона продовжувала працювати в Інституті розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця протягом 23 листопада 2015 року - 27 листопада 2015 року та 30 листопада 2015 року.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цьому випадку дія трудового договору, укладеного з ОСОБА_3, була продовжена на невизначений строк.
Крім того, наказом директора Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця №86-К від 01 грудня 2015 року позивачку звільнено з роботи у зв'язку з закінченням строку трудового договору.(а.с.9-10)
Відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадку, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Встановлено, що станом на 01 грудня 2015 року трудові відносини з позивачем були продовжені на невизначений строк. Тому суд вірно вважав, що ОСОБА_3 не могла бути звільненою з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, і тому звільнення відбулося без законної підстави.
Також в матеріалах справи міститься довідка директора цього Інституту №01/78 від 11 березня 2016 року, з якої вбачається, що від 17 до 30 листопада 2015 року він перебував на науково-практичних семінарах і приймав участь у дослідницьких господарствах, у роботі Президії НААН, у загальних зборах відділення зоотехнії НААН та загальних зборах НААН. (а.с.63)
Виходячи з наведеного, поважність причин відсутності директора в Інституті розведення і генетики тварин імені М.В.Зубця жодним чином не пливає на дію трудового договору, укладеного з позивачкою, про що свідчить довідка №01/78 від 11 березня 2016 року.
З огляду на наведене суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що цей письмовий доказ є неналежним в розумінні ч.1 ст.58 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
З копії рішення Бориспільського міськрайонного суду від 17 лютого 2016 року (а.с.54-55) вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати за останні два місяці, які передували звільненню ОСОБА_3 з роботи, становив 140 грн. 15 коп. Тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становив 9746 грн. 93 коп., що підтверджується письмовим розрахунком (а.с.60-61).
Відповідно до ч.1 ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Також суд першої інстанції вірно вважав, що ОСОБА_3 не подала жодного доказу на підтвердження того, що у зв'язку зі звільненням з роботи вона зазнала значних моральних страждань та втратила нормальні життєві зв'язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
_03_03.png)
