Постанова Київського Апеляційного Адміністративного суду у справі про визнання дій Бориспільського ОУПФ неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії

 7 грудня 2016 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  О.-ка А.М. надійшла позовна заява до Бориспільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, з проханням визнати неправомірними дії Бориспільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Київської області щодо відмови йому в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку  як ліквідатору наслідків на Чорнобильській АЕС та зобов'язати відповідача зарахувати в пенсійний стаж йому роботу з 03 травня 1986 року по 05 травня 1986 року та призначити йому пільгову пенсію  з моменту набуття права на неї тобто з 29 грудня 2011 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 24.11.2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, про результат розгляду якої отримав лист про відмову. Вважає, що відповідач протиправно порушив право на призначення та отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, , а також ним були подані всі можливі документи, що передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій, а також те, що надані документи підтверджують його особливий статус.

Представник відповідача Бориспільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в судове засідання не з’явився, направив письмові запереченнях зазначив, що управлінням на законних підставах було відмовлено позивачеві в проведенні перерахунку пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки, період роботи в зоні відчуження не стверджено первинними документами.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

При цьому суд виходив з того, що позивач являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС у 1986 році (категорія 2) та також йому було видано посвідчення 2 категорії, на підставі ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи положення ст. 65 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС надає позивачу право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з абз. 7 п. п. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФ України 25.11.05 р. N 22 1, що зареєстровано в МЮ України 27.12.05 р. за N 1 566/11 846,дійсно, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи - документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 р. N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Позивач звернувся до відповідача по питанню призначення пенсії за віком, надавши як документи, які засвідчують його особливий статус, а саме посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 2).

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 65 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, РМ АР Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськдержадміністраціями за поданням райдержадміністрацій.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 20.01.1997 року №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок видачі посвідчень).

Вказаним Порядком видачі посвідчень визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, коло осіб, яким вони видаються.

Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до ст. 15 Закону є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". 

Такий статус позивачеві було встановлено і видачею вищезазначеного посвідчення стверджено державою у встановленому чинним законодавством порядку.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Отже, суд вважає, що основним доказом участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване посвідчення учасника ліквідації (категорія  2), що видане на ім'я О.-ко  А.М. яке, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", підтверджує статус позивача як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає позивачеві право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач набув право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому рішення відповідача від 30.11.2016 року, згідно з яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є незаконним.

Відповідачем не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було подано відповідних вагомих доказів на обґрунтування заперечення проти позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити правову позицію, висловлену ВС України у подібних категоріях справ, зокрема, у постанові № 06/73 від 21.11.06 р., де суд зауважив, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до правової позиції ВАС України, викладеної у довідці за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у т. ч. призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення „Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або „Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд прийшов до висновку, що позивач на час звернення із відповідною заявою до відповідача, мав право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому позов в частині з 24.11.2016 року слід задовольнити.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що для захисту порушеного права позивача слід визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові позивачеві у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати відповідача позитивно вирішити питання щодо призначення позивачеві пенсії із зменшенням пенсійного відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення О.-ко А.М. до Бориспільського об’єднаного УПФ України в Київській області, тобто з 24 листопада 2016 року.

Дата звернення, а саме, що О.-ко А.М. звернувся до відповідача 24.11.2016 року, вбачається з рішення про відмову в призначенні пенсії.

Згідно вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6 місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, вимоги позивача щодо здійснення виплат за період, починаючи з 29 грудня 2011 року знаходяться за межами строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України, з цих підстав у суду відсутні умови для поновлення строку звернення до суду, за відсутності відповідних доказів та обґрунтування пропуску такого строку.

З огляду на вищевикладене суд не знайшов підстав для поновлення позивачу строку, встановленого ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до суду, в зв'язку з чим, вважаю за необхідним  у  поновленні пропущеного строку звернення до суду – відмовити.

Крім того, такої заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем не подано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Бориспільським ОУПФ було  оскаржено його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач просив, скасувати постанову  Бориспільського міськрайонного суд Київської області  від 17 січня 2017 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову позовних вимог. Зазначила, що постанова  Бориспільського міськрайонного суд Київської області від 17 січня 2017  року ухвалена з невірно застосованими нормами матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського Апеляційного Адміністративного суду від 27 лютого 2017 року апеляційну скаргу Бориспільським ОУПФ  залишено без задоволення, постанову Бориспільського міськрайонного суд Київської області  17 січня 2017  року без змін, колегія суддів дійшла висновку що судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.