Рішення Апеляційного суду Київської області у справі про визнання заповіту нікчемним

 12.11.2015 С.-зе Н.Л., діючи в інтересах неповнолітнього сина М.-ка О. В., 30.03.2001 року народження, звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить: визнати нікчемним заповіт, складений М.-ко В. О. на користь М.-ко І. В. та К.-ол Л. В., посвідчений приватним нотаріусом Чорноног Л.В. 21 жовтня 2014 року, за номером у Спадковому реєстрі.

Свої вимоги позивач обґрунтувала наступним. 18 червня 2014 року М.-ко В.О, склав заповіт, яким зробив розпорядження на випадок смерті та належну йому земельну ділянку площею 0,2500га для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також усі будівлі та майно, що знаходяться на вищевказаній земельній ділянці заповів своєму синові М.-ку О.В., 30.03.2001 року народження. 03 жовтня 2014 року М.-ко В.О. був госпіталізований в порядку швидкої допомоги в тяжкому стані в Національний хірургічний центр Київської обласної клінічної лікарні, де 17.11.2014 року помер. Після смерті М.-ка В.О. відкрилась спадщина, для прийняття якої малолітній М.-ко О.В., 30.03.2001 року народження, та позивач С.-зе Н.Л., яка діє в його інтересах, звернулись із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори, та яка повідомила позивачу, що існує інший заповіт, складений М.-ко В.О. 21 жовтня 2014 року, згідно з яким спадкове майно він заповів відповідачам М.-ку І. В. та К.-л Л.В. Позивач стверджує, що заповіт складений та посвідчений 21 жовтня 2014 року, в той час, коли заповідач знаходився в тяжкому стані у Київській обласній клінічній лікарні та у зв’язку з хворобою не міг говорити, рухатися та власноручно писати, а також що заповіт складений з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, а саме, що в заповіті не зазначено причин, за яких заповідач М.-ко В.О. не зміг власноручно підписати документ та не відображено, що текст заповіту заповідачу прочитаний вголос; нотаріус не прочитав заповідачу вголос текст документа та не зробив в документі відповідної відмітки, не роз’яснив свідкам та заповідачу ст.ст.1254,1255 ЦК України, що права заповідача скасувати заповіт та наслідки посвідчення нового заповіту, нерозголошення відомостей щодо факту складання заповіту, його змісту; текст заповіту не містить відомості про особи свідків, їх дату народження та реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Чим, на думку позивача порушено п.п.5,6 глави 9, п.1.11 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012 року. Позивач зазначає, що заповіт складено і посвідчено приватним нотаріусом Чорноног Л.В. та підписано Б.-ою Г.В. 21.10.2014 року о 19год.30хв. в приміщенні Київської обласної клінічної лікарні №1 за адресою: м. Київі вул.Багговутівська,1, як зазначено в самому заповіті, але в цей час нотаріус знаходилась у своєму робочому кабінеті нотаріуса, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Якіра, 8 примі.104, про що нотаріусом зроблено відповідний запис в журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем нотаріуса.  Наведене, на думку позивача, дають підстави вважати, що в силу вимог ч.1 ст.1257 ЦК України  заповідає нікчемним.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року позов задоволено повністю, визнано нікчемним заповіт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням,  відповідачем було  оскаржено рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач просила, скасувати рішення, ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові відповідача. Зазначила, що рішення Бориспільського міськрайонного суд Київської області 13 травня 2016  року ухвалено незаконно та необґрунтовано.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року апеляційну скаргу  залишено без задоволення, постанову Бориспільського міськрайонного суд Київської області  від 13 травня 2016  року без змін, колегія суддів дійшла висновку що судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Однак відповідачем було подано касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року касаційну скаргу відхилено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2016 року залишено без змін. При цьому суд виходив з того, що доводами відповідача не підтверджено факти викладені в касаційній скарзі.