Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Товариство звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів з реалізації магазину.
Позивач посилався на порушення порядку їх проведення, вказуючи на те, що майно було реалізоване за заниженою вартістю, оскільки державним виконавцем оцінка нерухомого майна відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі - чинного на момент проведення виконавчих дій) не проводилась, майно передано на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням у розмірі 900000,00 грн., яка була встановлена умовами договору іпотеки, а не на підставі оцінки.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним господарським судом, у задоволенні позову відмовлено.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який вказувало на те, що суди неправильно застосували норми ст. 43 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення вартості нерухомого майна, яке реалізується на прилюдних торгах, шляхом проведення його оцінки на стадії виконавчого провадження.
ВГСУ у задоволенні касаційної скарги відмовив, а рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін (постанова від 02.03.2017 у справі № 925/797/16).
Суд зазначив, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1- 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (позиція Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12).
Частиною 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент проведення спірних торгів) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до встановлених судами обставин справи на виконання рішення Господарського суду Львівської області та постанови Львівського апеляційного господарського суду було видано наказ, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. Спосіб реалізації предмету іпотеки визначено шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну реалізації магазину визначено у сумі 900000 грн.
ВГСУ зазначив, що відповідно до положень пп. 4.3.6 п. 4.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції чинній на момент проведення спірних торгів), якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
Оскільки законодавством встановлено пріоритет норм Закону України «Про іпотеку» при здійсненні реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торів у виконавчому провадженні, а початкова ціна нерухомого майна була зазначена у рішенні господарського суду, колегія суддів ВГСУ погодилась із висновком судів попередніх інстанцій про те, що передання предмета іпотеки на реалізацію за початковою ціною, визначеною у судовому рішенні, відповідає вимогам ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 41, 43 Закону України «Про іпотеку» та пп. 4.3.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Також Суд зазначив, що порушення вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» при проведенні прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки зазначеним Законом встановлено загальні правові засади організації і діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їх права та обов'язки, у тому числі права стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження, натомість дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними.
Звертаємо увагу, що частиною сьомою статті 51 чинного Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до пункту 21 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень (в чинній редакції) якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
_03_03.png)
