Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

В листопаді 2014 року позивачі звернулися до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначили, що вони працювали на різних посадах у Концерні РРТ. 12 серпня 2014 року генеральним директором було видано наказ № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення». Цей наказ видано із порушенням правил вивільнення працівників за скороченням штату, оскільки в ньому містяться персональні дані щодо звільнення (конкретні прізвища осіб, які вивільняються), встановлено дату звільнення та повідомлено про те, що такі заходи будуть вчинятися. Крім того, питання про скорочення штату не було узгоджено із профспілковою організацією, що діє на підприємстві. При видачі наказу відповідачем порушено й умови колективного договору щодо проведення усіх наявних можливостей забезпечення зайнятості персоналу, який скорочується внаслідок зміни в організації виробництва і праці.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року вищевказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 2 листопада 2016 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що судами встановлено, що 04 жовтня 1991 року наказом Державного комітету України по зв'язку був створений Концерн РРТ (т. 1, а. с. 51).

Відповідно до Статуту Концерну РРТ, затвердженого головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 03 лютого 2014 року, Концерн РРТ є державним господарським об'єднанням підприємств, заснованим на державній формі власності та належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (т. 1, а. с. 252).

ОСОБА_5  з березня 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ.

ОСОБА_6 з липня 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді провідного юрисконсульта в юридичному відділі Концерну РРТ.

ОСОБА_7 з липня 2010 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді заступника генерального директора Концерну РРТ.

ОСОБА_8 з лютого 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді заступника генерального директора Концерну РРТ.

ОСОБА_9 з листопада 2013 року по 12 серпня 2014 року працювала на посаді директора департаменту роботи з органами влади, зв'язків з громадськістю та міжнародної співпраці Концерну РРТ.

ОСОБА_10 з квітня 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді начальника сектору зв'язків з громадськістю та засобами масової інформації департаменту роботи з органами влади, зв'язків з громадськістю та міжнародної співпраці Концерну РРТ.

ОСОБА_11 з квітня 2014 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді директора адміністративного департаменту Концерну РРТ.

ОСОБА_12 з березня 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді заступника начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ.

ОСОБА_13 з березня 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді бухгалтера-ревізора І категорії відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ.

ОСОБА_14 з березня 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді бухгалтера-ревізора І категорії відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ.

ОСОБА_15 з жовтня 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді начальника сектору з обліку основних засобів, необоротних активів та капітальних інвестицій відділу бухгалтерського обліку та звітності Концерну РРТ.

ОСОБА_16 з березня 2013 року по 12 серпня 2014 року працювала на посаді начальника сектору обліку розрахунків відділу бухгалтерського обліку та звітності Концерну РРТ.

ОСОБА_17 з серпня 2013 року по 12 серпня 2014 року працювала на посаді економіста планово-економічного відділу Концерну РРТ.

ОСОБА_18 з березня 2013 року по 12 серпня 2014 року працював на посаді директора департаменту розвитку інфраструктури, будівництва та експлуатації Концерну РРТ.

Наказом генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» скорочено штатні одиниці та виведено із штатного розпису посади: заступника генерального директора -  2 штатні одиниці; помічника генерального директора; провідного юрисконсульта юридичного відділу - 2 штатні одиниці; директора департаменту роботи з органами влади, зв'язків з громадськістю та міжнародної співпраці; начальника сектору зв'язків з громадськістю та засобами масової інформації; директора адміністративного департаменту; начальника відділу внутрішнього аудиту; заступника начальника відділу внутрішнього аудиту; бухгалтера-ревізора І категорії відділу внутрішнього аудиту - 2 штатні одиниці; начальника сектору з обліку основних засобів, необоротних активів та капітальних інвестицій; начальника сектору обліку розрахунків; економіста планово-економічного відділу; начальника відділу маркетингу; директора департаменту розвитку інфраструктури, будівництва та експлуатації; начальника сектору оптимізації бізнес-процесів (п. 1 наказу).

Пунктом 2 наказу скорочено працівників, які займають вказані посади, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України із зазначенням конкретних прізвищ цих осіб, у тому числі прізвищ позивачів.

Пунктами 3, 4, 6 вищезазначеного наказу Концерну РРТ зазначено: довести до відома працівників, що займають вказані посади (виконують роботи) про звільнення персонально, під розписку, до 12 вересня 2014 року. Відділу кадрів запропонувати всім працівникам, що підпадають під скорочення, переведення, за їх згодою на вакантні посади та професії. У разі відмови від переведення, або браку вільних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Бухгалтерії Концерну РРТ, на дату звільнення працівників, провести всі необхідні нарахування та виплати.

На підставі наказу генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 проведено звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 2, а. с. 2-10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що скорочення чисельності і штату працівників були здійснені без дотриманням вимог статуту Концерну РРТ і колективного договору про взаємні обов'язки між адміністрацією Концерну РРТ та об'єднаною профспілковою організацією Концерну РРТ, зокрема щодо порядку внесення змін до штатного розпису Концерну РРТ та вимог п. 1 ч. 1 ст. 40, п.п. 1,2 ч.ч. 1,2 ст. 42, ст. 43, 49-2, 49-4 КЗпП України. Не використано було всіх наявних можливостей для забезпечення зайнятості персоналу на підприємстві. Звільнення працівників з роботи за ініціативою Адміністрації відбулося без достатніх причин.

Судова колегія вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, підстави скасування ухвали Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2015 року та заслухавши пояснення сторін надані в судовому засіданні, погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення діє на підставі Статуту.

Згідно п. п. 5.2, 5.3 Статуту Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, затвердженого Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України передбачено, що Концерн самостійно планує свою діяльність, визначає основні напрями свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів і пріоритетів, кон'юктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації, забезпечує виконання державних контрактів і укладених договорів. Концерн самостійно встановлює штатних розпис і чисельність працівників, за погодженням з Уповноваженим органом управління затверджує структуру.

Крім того, між адміністрацією Концерну РРТ та Об'єднаною профспілковою організацією Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення укладений колективний договір про взаємні обов'язки на 2014-2016 роки, що був затверджений на конференцією трудового колективу Концерну РРТ 23 квітня 2014 року та зареєстрований Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 29 квітня 2014 року за №147 (з рекомендаціями від 12.05.2014 №12/35-100) (т.1 а.с.54-90).

Відповідно до п. 3.1. Колективного договору реорганізація Концерну РРТ (філій), зміна форми власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися не раніше ніж через три місяці після надання до первинних профспілкових організацій філій (дирекцій) Концерну інформації, зокрема про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідне повідомлення профспілки було проведено Концерном, з порушенням п. 3.1. Колективного договору, а саме, 08 серпня 2014 року, тобто за чотирі дні (а не за три місяці) до початку проведення процедури скорочення, яка відповідно, розпочалася відповідачем з дня видачі наказу генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення».

Доводи апелянта стосовно того, що оскільки з часу повідомлення (08.08.2014 р) до фактичного звільнення кожного з позивачів, починаючи з 12 листопада 2014 року пройшло більше трьох місяців, а тому порушення п. 3.1. Колективного договору не було, колегією суддів розцінюються критично, оскільки Наказ про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства, відповідно до діючого законодавства про працю, погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) за три місяці до звільнення працівників. Це і буде офіційною інформацією про початок проведення спільних консультацій відповідно до статті 49-4 КЗпП.

Оскільки, судом було безспірно встановлено, що станом на 12 серпня 2014 року такого погодження оспорюваного наказу, як і самого скорочення, з профспілкою, Концерном отримано не було (як і вподальшому), то колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта щодо відсутності порушень вимог ст. 49-4 КЗпП та п. 3.1. Колективного договора не заслуговують на увагу.

Крім того, на думку колегії суддів є вірними висновки суду першої інстанції про те, що внесення до оспорюваного наказу конкретних призвищ позивачів, які підлягають звільненню, з вказівкою про доведення до їх конкретного відома про подальше безальтернативне звільнення, підготовку документів для скорочення саме цих працівників, на стадії прийняття рішення (видачі наказу) про необхідність скорочення штату працівників є недопустимим і порушує їх права, оскільки, всі заходи зазначені в пунктах 2-6 оспорюваного наказу, можуть здійснюватися роботодавцем тільки після завчасного отримання згоди на саме скорочення, чого в нашому випадку зроблено не було.

Правильними, також, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про проведення відповідачем скорочення працівників без достатніх причин та необхідної вимушеності у скорочені штату.

Як вбачається зі змісту оспорюваного наказу причиною скорочення зазначено складний фінансовий стан і потреба у скороченні витрат на утримання Концерну.

Разом з тим, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цих обставин відповідачем надано не було.

Що ж стосується наданого розпорядження від 12 червня 2014 року (а.с. 268 т.1) та частини Звіту про фактичні результати виконання погоджених процедур (а.с. 39-48 т.3), балансу на 30 червня 2014 року, звіту та інформації до звіту про виконання фінансового плану підприємства на 2013 рік, то вони колегією суддів розцінюються критично, так як не свідчать про відсутність фінансування або наявність недофінансування саме витрат на виплату заробітної плати у той період часу, оскільки відповідно до наданого штатного розпису, який було введено в дію з 27 січня 2014 року, він передбачав кількість 146,40 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 639 373,20 грн., відсутність або недостатність якого не була доведена.

Доводи апелянта про наявність дебіторської заборгованості підприємства не є на думку колегії суддів тією підставою, яка беззаперечно свідчить про необхідність проведення саме скорочення, оскільки відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. Колективного договору (а.с.56 т. 1) вивільнення працівників у зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці може проводитися тільки після використання всіх наявних можливостей для забезпечення зайнятості персоналу на підприємстві. При зниженні обсягів виробництва з метою збереження робочих місць і кваліфікованих працівників Адміністрація Концерну РРТ (філій) або уповноважений ним орган може встановити за згодою працівника режим роботи з неповним робочим днем чи неповним робочим тижнем.

Жодного належного та допустимого доказу та підтвердження тих обставин, що керівництвом Концерну до прийняття рішення про проведення скорочення було використано всі наявні можливості для збереження робочих місць і забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників апелянтом надано не було.

Отже, оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак її вимоги задоволені бути не можуть.

Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом було перевірено обставини, щодо можливого порушення позивачами ч. 2 ст. 223 ЦПК України при зверненні з даним позовом, про що вказав в ухвалі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 02 листопада 2016 року, і з цього приводу слід зазначити наступне.

Проаналізувавши рішення судів різних інстанції, які стосувалися позовів позивачів у справах про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі, колегія суддів встановила, що в жодному з позовів оспорюваний наказ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» не був предметом розгляду, будь-які позовні вимоги щодо нього не заявлялися, і в розумінні вимог ст.ст. 61, 223 ЦПК України відповідна правова оцінка йому не надавалася.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно  дослідив  і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу  спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.