Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ВСУ висловився щодо визначених законодавцем способів захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Банк звернувся до суду з позовом до особи про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позивач вказував, що на підставі договору купівлі-продажу отримав право вимоги за кредитним договором, укладеним між іншим банком та відповідачем. Особа не виконувала зобов’язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.
На підставі зазначеного, Банк просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмета іпотеки у власність; визнати за ним право власності на квартиру; виселити та зняти з реєстрації місця проживання та перебування відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають разом з нею; зобов'язати відповідача передати позивачу правовстановлюючі документи на квартиру.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд частково вимоги Банку задовольнив, звернув стягнення на предмет іпотеки – однокімнатну квартиру шляхом передачі предмета іпотеки у власність Банку, зобов’язав відповідача передати Банку правовстановлюючі документи на квартиру. ВССУ погодився з рішенням апеляційного суду.
Верховний Суд України скасував рішення апеляційного суду та ВССУ та справу направив для нового апеляційного розгляду.
Відповідно до правової позиції, сформованої ВСУ у даній справі, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
ВСУ зазначив, що відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена у статтях 335 та 376 ЦК України.
В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
А тому, задовольняючи вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на майно, суди неправильно застосували статтю 39 Закону України «Про іпотеку» (постанова ВСУ від 22.03.2017 у справі №6-2967цс16).
_03_03.png)
