Київським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області

21 липня 2016 року суддею Журавським В.В. оголошено постанову у  справі за позовом Бориспільського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 про видворення за межі території України в примусовому порядку

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів його необґрунтованості, невідповідності нормам матеріального та процесуального законодавства України і міжнародно-правовим актам та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення про примусове повернення відповідача в країну походження компетентним органом не приймалось, а тому відсутні правові підстави для його примусового видворення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року апеляційну скаргу громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 – задоволено. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Бориспільського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Київській області - відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2016 року в с.Старе Бориспільського району Київської області по вул.Перемоги співробітниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Київській області був виявлений громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без наявних законних підстав та документів, які б давали право законного перебування його на території України на визначений термін.

З пояснень відповідача від 21 липня 2016 року, відібраних старшим інспектором ВОЗНМРВ УДМС України в Київській області Антоновим П.М., вбачається, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово проживає у АДРЕСА_1 Відповідач прибув до України з Республіки Узбекистану у 2013 році до свого брата, загубив свій паспорт громадянина Республіки Узбекистан та перебуває на території України нелегально. До консульських установ з приводу втрати паспорту не звертався, жодних дій щодо легалізації перебування в Україні не вчиняв.

21 липня 2016 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просив винести постанову про примусове видворення з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, допустити негайне виконання постанови суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідач грубо порушив ст.ст.4, 9, 15, 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і на виконання вимог ч.ч.1, 3 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підлягає примусовому видворенню з України.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч.3 ст.9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

В силу вимог ч.1 ст.26 наведеного Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Частиною 1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

З аналізу наведених норм вбачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.

Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Тобто, обов'язковим є попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення.

Адміністративний суд не має повноважень на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо цього іноземця чи особи без громадянства рішення про примусове повернення.

Зазначене узгоджується також з позицією, викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому має бути зазначено строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України, що не перевищує 30 днів з дня його прийняття.

Наведене свідчить про відсутність передбачених ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстав для винесення судом постанови про примусове видворення з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: невиконання відповідачем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення та підстав вважати, що він ухилятиметься від виконання такого рішення.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для задоволення позову Бориспільського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 про видворення його за межі території України в примусовому порядку.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.